369 
— Агов, файні хлопи, заходьте, почувайте ся, як вдома, — промовив він. — І поряд стійте. Пліч-о-пліч. Щойно побачу просвіт між вами, я стріляю. І я вам тутай не заправляю біса лисого, я сказав, да.
— Опусти зброю, — сказав Фредді. — Ми поліцейські.
— Полі-гандони, ось ви хто. Ану, стоять там, під отою, оголошень дошкою. І плече до плеча щільненько, там, де стоїте. Ерні, що ви, чогти вас забирай, робите тут, ви?
— Я почув стрільбу. Занепокоївся, — він показав червону ключ-карту, котрою відмикалися камери в підвалі. — Вам оце потрібне, я гадаю. Якщо… якщо, звісно, вони там не мертві.
— Вони не мертві, але були до цього близько. Віднеси це Джекі. Я нагляну за цими пейзанами.
— Ви не можете їх випустити, вони заарештовані, — сказав Мел. — Барбі вбивця. А другий намагався шантажувати містера Ренні якимись паперами… чи щось таке.
Роммі полінувався відповісти, лише підігнав старого:
— Ходіть-но, Ерні, поспішайте.
— А що буде з нами? — спитав Фредді. — Ви ж нас не вб'єте, правда?
— Чому б це я вас убивав, Фредді? Ви ще не сплатили мені борг за той мотоблок, що купили в мене минулої весни. І графік регулярних платежів порушили, наскільки я пригадую. Ні, ми вас просто замкнемо в кліті. Побачимо, як вам там, унизу, сподобається. Трохи тхне сциклинням, але вам, може, буде приємно.
— Навіщо вам було вбивати Мікі? — спитав Мел. — Він же був ніхто, просто дурник.
— Нікого з них ми не вбивали, — відповів Роммі. — Ваш добрий приятель Джуніор це зробив. «Ніхто в це не віритиме вже назавтра», — подумав він сам собі.
— Джуніор! — скрикнув Мел. — Де він?
— Шарує вугілля лопатою в пеклі, я так здогадуюсь, — промовив Роммі. — Саме туди-от і приставляють нових підручних.
34
Барбі, Расті, Джекі й Ерні піднялись нагору. Двоє недавніх арештантів мали вираз облич такий, ніби не зовсім вірили в те, що вони ще живі. Роммі з Джекі ескортували Фредді з Мелом вниз до підвалу. Побачивши скрючене тіло Джуніора, Мел промовив:
— Ви про це пошкодуєте!
Йому відповів Роммі:
— Стули свою дірку й займай місце в новій оселі. Обоє в одній камері. Ви ж напарники, кінець кінцем.
Щойно Роммі й Джекі повернулися на верхній поверх, обидва нових ув'язнених почали волати.
— Давайте забиратися звідси, поки ще є можливість, — сказав Ерні.
35
На ґанку Расті подивився вгору на рожеві зірки і вдихнув смердюче й одночасно неймовірно солодке повітря. Потім обернувся до Барбі.
— Я вже не вірив, що колись знову побачу небо.
— Я теж. Давай забиратися з міста, поки ще маємо шанс. Як ти щодо Маямі-Біч?
Расті все ще сміявся, сідаючи до фургона. Кілька копів метушилися на галявині проти міськради, і один з них — Тодд Вендлештат — подивився в їх бік. Ерні помахав йому рукою, за ним те саме зробили Джекі й Роммі. Вендлештат махнув у відповідь і нахилився допомогти жінці, котра розтягнулася на траві, зраджена своїми високими підборами.
Ерні сковзнув за кермо і намацав електричні дроти, що звисали з-під приладової панелі. Двигун завівся, бічні двері засунулися, і фургон відчалив від бордюру. Спершу повільно покотив угору пагорбом, подеколи об'їжджаючи ошелешених учасників міських зборів, що брели вулицею. А потім вони виїхали за межі центру міста і, набираючи швидкість, узяли курс на Чорну Гряду.
МУРАШКИ
1
Сяйво вони побачили з протилежного боку старого іржавого мосту, який тепер висів усього лиш над ріденьким потічком грязі. Барбі нахилився вперед між передніми сидіннями фургона.
— Що це? На вигляд — немов найбільший у світі наручний годинник «Індіглоу»[419].
— Це радіація, — пояснив Ерні.
— Не хвилюйтесь, — заспокоїв Роммі. — У нас повно свинцевого полотна.
— Мені з материного телефону дзвонила Норрі, поки я на вас чекав, — почав Ерні. — Вона мені розказала про це світіння. Вона сказала, що Джулія вважає це всього лише чимось… ну, на кшталт страшила, якщо можна так висловитись.
— Я завжди вважала, що Джулія має диплом з журналістики, а не фізики, — зауважила Джекі. — Вона дуже приємна леді й розумна, авжеж, але ж ми все одно прикриємося від цієї штуки, так? Бо мені було б мало радості отримати рак яєчників або грудей у подарунок на мій сороковий день народження.
— Ми будемо швидко їхати, — сказав Роммі. — Ви можете навіть натягнути шматок отого свинцевого полотна спереду собі на джинси, якщо від цього буде легше, вам.
369 
