ФАНТАСТИКА

ДЕТЕКТИВЫ И БОЕВИКИ

ПРОЗА

ЛЮБОВНЫЕ РОМАНЫ

ПРИКЛЮЧЕНИЯ

ДЕТСКИЕ КНИГИ

ПОЭЗИЯ, ДРАМАТУРГИЯ

НАУКА, ОБРАЗОВАНИЕ

ДОКУМЕНТАЛЬНОЕ

СПРАВОЧНИКИ

ЮМОР

ДОМ, СЕМЬЯ

РЕЛИГИЯ

ДЕЛОВАЯ ЛИТЕРАТУРА

Последние отзывы

Между гордостью и счастьем

Не окончена книга. Жаль брата, никто не объяснился с ним. >>>>>

Золушка для герцога

Легкое, приятное чтиво >>>>>

Яд бессмертия

Чудесные Г.г, но иногда затянуто.. В любом случае, пока эта серия очень интересна >>>>>

Ореол смерти («Последняя жертва»)

Немного слабее, чем первая книга, но , все равно, держит в напряжении >>>>>




  72  

— У, як гарно. Про запроданих півнеба. Можна я використаю? — Марла запихнулася головою йому під пахву.

— Що? Які півнеба, ти про що?

— А… та так, — Марла збагнула, що нічого такого він не казав, а їй само воно намалювалося спросоння.

Вона лежала і думала, що Ілля — саме той чоловік, про якого вона завжди мріяла. Одружений (значить, не буде напружувати її з оформленням заміжжя), розуміючий (підтримує її пиздуваті арт-проекти, ба навіть скеровує їх у якусь подобу раціонального русла з метою вбеханого в Марлині захцянки бабла), розумний (ах, які адекватні й зрілі оцінки дійсності!), сексуальний (особливо, коли вдягав окуляри Ives Saint Laurent; в товстій сірій оправі і коли приходив із ванної до ліжка, обгорнувши стегна білим рушником… у, який sеху торс! А який животик…)

Лежала спиною на подушці, вигнувшись, як кришталевий міст із російських казок, і думала, що Х'ялмар — саме той чоловік, про якого вона завжди мріяла. Свободолюбний і прогресивно-європейський до останнього нейрону (не буде напружувати Марлу з оформленням заміжжя), розуміючий (та ж музика, ті ж тексти, ті ж арт— і соціальні погляди й проекти з рідкісними розбіжностями — поштовхами до інтелектуальних спарингів), розумний (зовсім молодий доктор філософії, ще й у щоденній побутярні роздупляється незгірш двадцяти комівояжерів), сексуальний (особливо, коли пролупляв свої велетенські блакитні очі після сну і ворушив пухнастою білявою головою, як звірик Морра з тувеянсенівської казки).

Марла перевернулася на живіт, потяглася за телефоном і, з'ясувавши час (пів на першу дня), зрозуміла, що й новий її друг, поет Анджей, також чувак її життя.

— Як мінімум, оригінальним видається те, що Анджеєві сняться наші спільні діти і він дуже з того радіє. Навіть тоді не припиняє радіти, коли з'ясовує, що батечко — не він.

— Ага, кльовий чувак, — ліниво відказує Ілля, — лох він. А ти — німфоманка.

Марла ображається, накривається з головою, Ілля випорпує її з-під ковдри, цілує й вибачається. Марла тимчасом обдумує план дня, який за все життя не вдасться зреалізувати вчасно. Ще вона думає про те, що Анджей геніально нарізає капусту для салату і пише не гірші статті на захист інтернет-піратства, що роздувають довкола себе велетенські скандали. Ще у нього хороші верлібри і правильна форма носа. Анджей не боявся піти з Марлою на центральноканальне ток-шоу, де вона збиралася поводитися по-хамському й мочити свідомість домогосподарок історійками на захист полігамії. Анджей погоджувався кинути свою потужну репутацію іронічного інтелектуала до Марлиного пі-ар наплічника, та ще й власноручно защіпити тому наплічникові блискавку. Анджей не боявся нічого у своєму житті, бо бачив тільки Марлу. На її тлі всі жахи існування видавалися хіба що лиш дрібними недоклейками.

А Марла думала собі про феномен ідеальності чоловіків. Про множинність Чоловіків-Мрій.

— Зрештою, а чом би й ні? — говорила вона подумки на якійсь уявній лекції, чи то пак, на допиті Інквізиції Ордену Добропорядності. — Якщо існує якась абстрактна Мрія зі своїми конкретними рівнями, то чому б на цих рівнях не засідати конкретним чоловікам? Не можна все узагальнювати. І не можна дивитися у вузький анальний отвір, прикриваючись відсутністю часу в житті «на все» і здоровим прагматизмом… Не можна казати, що всі чоловіки — суки (гади, недолюдки, всі вони такі тощо — як там іще люблять казати фригідіни?…) Не треба узагальнень, нє… Чоловік — то істота крилата й безмежна, має безліч іпостасей. Буває чорнявий і білявий (таки ліпше, щоб бував білявий), буває лисий, але однаково звабливий, буває фарбований і взагалі напівпрозорий. Нє, я не про гематому, не перебивайте… Чоловік — це прекрасне створіння, що його нещадно занедбували жінки протягом усієї історії, не складаючи поем його красі і ніжності, а лише підставляючи свої цицьки й паплюжі вирла для оспівання тисячами й тисячами приречених чоловіків… Ну, і як же я одна, недостойна, маю взяти на себе цю апокаліптичну місію оспівання вразливості й незахищеності найпершої запоруки добробуту жіноцтва — Чоловічого Статевого Органу?!

— Марло, ти вдяглася? — вийшов із ванної володар одного з предметів гіпотетичного оспівання. — Поїхали, ми, як завжди, запізнюємося…

Справ, на які можна було спізнитися, завжди вистачало. В хаотичному перебігу зйомок, презентацій, прямих ефірів, інтерв'ю і нескінченних переїздів Марла з Іллею не завжди встигали поїсти. Відбувалися їх таємні вечері вже, як правило, після півночі, коли вже Марла переставала патякати про черговий свій скандал, влаштований на центральному каналі ТБ, а Ілля змучувався бідкатися з приводу чергового провтику заняття в спортзалі.

  72