ФАНТАСТИКА

ДЕТЕКТИВЫ И БОЕВИКИ

ПРОЗА

ЛЮБОВНЫЕ РОМАНЫ

ПРИКЛЮЧЕНИЯ

ДЕТСКИЕ КНИГИ

ПОЭЗИЯ, ДРАМАТУРГИЯ

НАУКА, ОБРАЗОВАНИЕ

ДОКУМЕНТАЛЬНОЕ

СПРАВОЧНИКИ

ЮМОР

ДОМ, СЕМЬЯ

РЕЛИГИЯ

ДЕЛОВАЯ ЛИТЕРАТУРА

Последние отзывы

Голос

Какая невероятная фантазия у автора, супер, большое спасибо, очень зацепило, и мы ведь не знаем, через время,что... >>>>>

Обольстительный выигрыш

А мне понравилось Лёгкий, ненавязчивый романчик >>>>>

Покорение Сюзанны

кажется, что эта книга понравилась больше. >>>>>

Во власти мечты

Скучновато >>>>>




  24  

— Здоровеньки були, пан Редька! Подиж ти, друже, вже[30] генерал! — высказались киевляне.

— Так я ж, їм і був[31], — удивился генерал Редька. — Чи забули[32]?

— Ой, забули, ой, забули, пан Редька! — сказали проверяющие. — Чого ж тоді не зустрічаєшь[33], як справжній[34] гетьман? Чого така не гарна[35] тарантайка зустріла[36] з літака?

— Так ото ж, — ответствовал провинившийся Редька. — Ото ж, отакі в нас тарантайки — «Уазы», ніяк ні «Хаммеры».

— А згадуєшь, як воно було в Америці? — расплылись в улыбке проверяющий генерал номер «один». Ото так! А яка кухарня! А яка їдальня! Тридцять п`ять перших блюд!

А як ти, друже, схопив лишку «Кока-колы», сгадуєшь? — подмигнул Редька.

Ото ж, тай не хочу й сгадувати. Ото ж ніби низя генералу узяти попити цю колу? Може, я…

— Дуже зацікавився тамошнім віски, — дополнил Редька.

— А то ти не цікавився, Микола? — обиделся генерал «один».

— Тай и я ж цікавився, а як же, — признав командир полка. — Атож, мені ж не треба бігти з ранкуна зарядку, так?

О, — вспомнил генерал «два». — Ай справді, як вони усій базой з самого ранку бігуть! Ото да!

— То да, — «пожурився» генерал «один» разом с Редькой. — І солдати (то як треба), і сержанти (то згоден), і младші звання офіцерів (то хай'), та ще і старші офіцери, так ще й генерал! Жорстоко, дюже жорстоко.

— Ото да! — «засумував» генерал «два». — Та й пригодай, Микола, ще й жінкі бігуть!

— Ще й дітини, — «подрахував» Редька.

— Ото ж так у той Америці.

— Зате тридцять п'ять перших справ[37]! І це в солдатскої їдальні, ні в офіцерскої!

— Так у офіцерскої, мабудь, за гроши[38], панове, — «підкреслів»[39] Редька.

Ото ж так, за гроші, — «зовсім[40] засумував» генерал «один».

— Ато ж вони і отримують забагато[41], — «доповів» генерал «два».

— Ото ж, забагато.

— А нас, товстих, та лєнячих узяти б в Америці у генерали? — «запитав» Редька.

— Які там генерали, Микола! Нас і в капітани не узяли б.

— А то і в рядові, — добавил генерал «два».

— Добре[42], не сумуйте, — подбодрил генерал Редька. — Зараз[43] вас у корчму поведу. Ви ж гостювати, так що за мій рахунок.

— Ото гарно[44], — сказали генералы.

— І до купи[45], а капітанах, — добавил генерал «один». — У тебе якийсь дюже «прыткый» капітан — призвище… е-е…

— Так Корепанов вжеж, — подсказал генерал «два».

— Ото ж, Корепанів. Надобно нам його дівізіон перевірити. Отак.

— Так і перевірите, дуже вдячний[46] буду, — согласился Редька. — Я ж його вам і хотів показати. Наiкращiй мій дивізіон. Справді кращій, не брешу.

— Ото ж і перевіримо.

— Стрельби бойові з першої ракети завсігда, — похвалился генерал Редька.

— Ото ж так, — снова заулыбались проверяющие генералы. — Не Амєриця в нас, немає тридцять п'ять сніданків, а все ж у ціль — першою ракетою. Так? Треба за це й горілочки.

— Ото ж так, треба, — согласился генерал Редька и повел панов проверяющих «снідати» за собственные «кошти»[47].

Тут не Амэрыця.

20. Встречи, расставания и обмен реактивными любезностями

— Бог мой, — сказал танкист Мордвинцев летчику Добровольскому, — у вас всего-то Дюжина боевых самолетов, а вы вышли воевать против турок, амеров, да еще и против наших местных сволочей. Как вы решились, Олег Дмитриевич?

— Сами-то лучше, что ли, Николай Владимирович? — подморгнул авиатор. — Ваши-то танки влезли в кучу-малу еще пораньше меня. Или тебе честно ответить, Николай? Тут дело такое. Краем мозга я, конечно же, питаю надежду, что нас все же поддержит кто-то еще. Но главное не в этом?

— Я сделал выбор за всех своих парней. Можно так выразиться, не демократически навязал. Они поставлены на баррикаду войны с этими уродами захапавшими весь мир. Не про турок речь, понятно. Эти-то шавки как раз на стороне силы. Знаешь, типа как в какой-то старой песенке… Вот не помню ни хрена автора, да и текст не очень. В общем: «тара-та… С какими вы были? Не с теми, кто бился, а с теми кто бил…» — ну и что-то там еще.

— Мысль ясна, Олег, — кивнул танковый полковник.

Ныне все «не демократически» втянутые в войну летчики-истребители ушли в небо на своих так же «не демократически» облапошенных машинах.


  24