230 
— О, йди сюди, — зрадів Гаррі, що хоч ненадовго зможе відтягти зустріч зі Снейпом, і поманив її в той куток вестибюлю, де стояли величезні пісочні годинники. Ґрифіндорський годинник був уже майже порожній. — Як справи? Амбридж тебе ще не питала про ДА?
— Та ні, — поспіхом відповіла Чо. — Ні, просто… я тільки хотіла сказати… Гаррі, я й уявити не могла, що Марієтта все розповість…
— Ага, — невдоволено буркнув Гаррі.
Він і справді волів би, щоб Чо прискіпливіше добирала подруг. Його мало тішило, що Марієтта, як він чув, і досі лежала в шкільній лікарні, бо мадам Помфрі нічогісінько не могла вдіяти з її прищами.
— Насправді вона мила дівчина, — виправдовувалася Чо. — Просто зробила помилку…
— Мила дівчина, яка зробила помилку? Вона ж усіх нас зрадила, і тебе теж!
— Але ж ми всі виплуталися, — благально сказала Чо. — Знаєш, її мама працює в міністерстві, їй було дуже нелегко…
— Ронів тато теж працює в міністерстві! — сердито вигукнув Гаррі. — А в нього, якщо ти й досі не помітила, на обличчі не написано «ябеда»…
— Це дуже жорстокий трюк Герміони Ґрейнджер, — сердито пирхнула Чо. — Вона повинна була нас попередити, що зачаклувала список…
— А я вважаю, що вона класно придумала, — холодно заперечив Гаррі. Чо почервоніла, а очі її спалахнули. — Ну так, я й забула… якщо це зробила люба Герміона…
— Тільки не починай знову плакати, — застеріг її Гаррі.
— Я й не збиралася! — крикнула Чо.
— Ну то… добре, — буркнув він. — У мене зараз купа справ.
— То й біжи у своїх справах! — люто вигукнула Чо, розвернулася й пішла.
Роздратований Гаррі зійшов у Снейпів підвал. Хоч він і знав з досвіду, що Снейпові значно легше проникати в його мозок, якщо він приходить сердитий і обурений, та нічого не міг з собою вдіяти і, наближаючись до підвальних дверей, думав лиш про те, що не встиг сказати Чо про Марієтту.
— Ти спізнився, Поттере, — холодно промовив Снейп, коли Гаррі зачинив за собою двері.
Снейп стояв до Гаррі спиною, видобуваючи з себе, як завжди, деякі думки й акуратно складаючи їх у Дамблдорове сито спогадів. Поклав останнє сріблясте пасмо в кам’яну чашу і повернувся до Гаррі.
— То як, — спитав. — Чи ти тренувався?
— Так, — збрехав Гаррі, не відводячи очей від ніжок Снейпового стола.
— Зараз побачимо, — спокійно мовив Снейп. — Витягни чарівну паличку, Поттере.
Гаррі зайняв своє звичне місце обличчям до Снейпа. Той стояв з другого боку стола. Гарріне серце несамовито калатало від злості на Чо й тривоги за те, що ж цього разу видобуде Снейп з його мозку.
— На рахунок «три», — ліниво проказав Снейп. — Раз, два…
Двері Снейпового кабінету рвучко відчинилися й увірвався Драко Мелфой.
— Пане професоре… ой… вибачте…
Мелфой здивовано глянув на Снейпа і Гаррі.
— Усе гаразд, Драко, — опустив чарівну паличку Снейп. — Поттер прийшов по лікувальну настоянку.
Такого радісного Мелфоя Гаррі бачив тільки тоді, як Амбридж приходила інспектувати Геґріда.
— А я й не знав, — вишкірився Мелфой на Гаррі, обличчя якого палало.
Багато чого віддав би він за можливість крикнути Мелфоєві всю правду… або, ще краще, торохнути його добрячим закляттям.
— Ну, що там, Драко? — запитав Снейп.
— Професорка Амбридж… карочє, їй потрібна ваша допомога, пане професоре, — повідомив Мелфой. — Знайшли Монтеґю, пане професоре, він застряг у туалеті на п’ятому поверсі.
— А як він там опинився? — здивувався Снейп.
— Не знаю, пане професоре, він і сам, тіпа, якийсь розгублений.
— Ну–ну, Поттере, — сказав Снейп, — продовжимо лікування завтра ввечері.
І він вилетів з кабінету. Мелфой глузливо й ледь чутно прошамкотів: — Лікувальні настоянки, Поттер? — і побіг за Снейпом.
Сердитий Гаррі поклав чарівну паличку в кишеню й пішов до виходу. От добре, матиме ще цілу добу, щоб потренуватися. Мав би радіти, що все так обійшлося. Хоч тепер, на жаль, Мелфой розпатякає цілій школі, що Гаррі мусить приймати лікувальні настоянки.
Був уже біля дверей кабінету, коли побачив, як на одвірку танцює смуга мерехтливого світла. Зупинився, бо воно йому щось нагадувало… і пригадав: світло було трохи схоже на те, що мерехтіло в іншому приміщенні, яким він проходив у вчорашньому сні, потрапивши у відділ таємниць.
Озирнувся. Світло линуло з сита спогадів на Снейповім столі. Там вирувало й кружляло щось сріблясто–біле. Снейпові думки… ті, що він оберігав від Гаррі, якби той випадково прорвався крізь Снейпів захист…
230 
