ФАНТАСТИКА

ДЕТЕКТИВЫ И БОЕВИКИ

ПРОЗА

ЛЮБОВНЫЕ РОМАНЫ

ПРИКЛЮЧЕНИЯ

ДЕТСКИЕ КНИГИ

ПОЭЗИЯ, ДРАМАТУРГИЯ

НАУКА, ОБРАЗОВАНИЕ

ДОКУМЕНТАЛЬНОЕ

СПРАВОЧНИКИ

ЮМОР

ДОМ, СЕМЬЯ

РЕЛИГИЯ

ДЕЛОВАЯ ЛИТЕРАТУРА

Последние отзывы

Мой верный страж

Интересно Читайте >>>>>

Тихая гавань

Неплохой роман. Не хватило больше красок или ситуаций-случаев, которые вторглись в жизнь героя и изменили его... >>>>>

Калейдоскоп

Дуже сподобалось >>>>>

Любовь в полдень

Sunny, Героям Слава! >>>>>




  14  

— Мені не подобаються «солов'ї», які люблять свою землю з безпечної відстані.

— Я можу з'їхати! — образився Макар. — Лишайтеся на пару, патріоти.

Не жартував. Почервонів. Підхопився з килима, заходився речі у рюкзак кидати. Гоцик зітхнув — прощавай, сон. Підвівся. Ухопив Макарів рюкзак, смикнув до себе. Подивився Макарові в очі — ти чого? Макар насупився.

Гоцик знову зітхнув:

— Дурне діло — патріотів шукати. Я вже пробував. У мене інший принцип: я українець. Тобто — воля плюс секс і гарно попоїсти. Нормальна життєва політика. — І Любі: — Чого завелася? Ми з тобою Макару диктувати не будемо. А може, я разом із ним кудись подамся… І тебе прихопимо. Га?

— Маслоу, Любо! Чи у Могилянці не вивчають теорію Маслоу?! — Тепер уже Макар завівся. — Фізіологічні потреби, безпека, соціальна приналежність… А ще що? Згідно з Маслоу, в кожної людини п'ять базових життєвих цінностей! А я тобі нагадаю — повага з боку суспільства і самореалізація. Базові! І де тут моя «база»?

— Я знаю досить багато випадків, коли люди після навчання… — вона непевно.

— Любо, я механік і то розумію, — психанув Макар. — Є система, і є винятки. Системні правила встановлює держава. Винятки — це те, що відбувається всупереч правилам. Так? І що маємо? Молодим тут нічого не світить — це система. Деякі досягають високих стандартів — це виняток. Ти пропонуєш мені усе це полюбити?

— Давайте зробимо свою державу! — запропонував Гоцик.

— Тобі — до Рози Сиґізмундівни! — смикнувся Макар.

Гоцик руками розвів — з якої це радості?

— Тобі ж бійці з автоматами знадобляться, — Макар йому. — Перестріляєте вдвох усіх, хто буде проти вашої держави. Одним патроном.

— Стиць! — розсміявся Гоцик. — Я ж не з Розою державу створюю, а з тобою і Любою, тварюко ти невдячна!

— У нас і так своя держава, — раптом тихо і проникливо сказала Люба. — Ну от чого ви такі песимісти? Скоро весна. Весною легше дихається. Весна, як любов… Навіть жирні добрішають.

Макар видихнув і відвів очі.


Навесні Люба знайшла нову роботу.

— Могилянку кинула? — спитав Гоцик.

— Та ні. Мамі обіцяла, що за хату сама платитиму. Й одежинки треба якоїсь прикупити.

— Надягай мої джинси, — запропонував Макар.

— А коли ти працюватимеш, як з ранку до ночі знай трясешся — і те не встигаєш, і се ще не вивчила?.. — Гоцик їй.

— Вночі.

— Здуріла?

— Любо, ти ж не… — перелякався Макар. — Чуєш? Зупинись. Я забираю назад усі свої слова про правила і винятки… Ти вивчишся і станеш успішним соціологом. Я це відчуваю… На рівні підсвідомості… Ти — ще той виняток! Хрест на пузі! А хочеш… — Замовк. — Хочеш… Я піду працювати. Ми з Гоциком разом підемо. — На Гоцика: — Чого мовчиш?

Той непевно мотнув головою. Люба усміхнулася:

— У нічному клубі прибиратиму. З шостої до сьомої ранку.

— Цілком вписується у правила, — сумно завважив Макар

Гоцику о пів на шосту ранку, коли за Любою зачинилися двері.

— Що ти все скиглиш, мать твою… — штовхонув його Гоцик і повернувся до Макара спиною. — Дай доспати.

Уже за тиждень, коли Люба готувалася до заліку, просиділа до ранку і на роботу не встигала, підмітати нічний клуб замість неї пішов Макар. А потім — Гоцик. Ну не втрачати ж Любі роботу через ті заліки? Годинку підлогу помиєш — і рушай додому з грошима і пакетом недоїдків.

Життя на Костянтинівській уперше після Мартазаври знов стало ситнішим. Гоцик навіть став подумувати про те, аби вкотре випробувати долю на ігрових автоматах, Макар після бурхливих сексуальних оргій у гуртожитку подарував дівчатам пляшку «Мартіні», а Люба купила класні джинси.

Одного весняного ранку, коли бруньки на деревах набубнявіли, як губи після поцілунків, і розкрилися, як губи для чергового поцілунку, Люба повернулася з клубу додому, стала над килимом, на якому рядком спали Гоцик із Макаром, і розсміялася:

— Гей, голото, братчики… Чуєте? — молола. — Макарчику! Гоцику, слоняро! Та прокидайтеся, вар'яти падлючі!

— Любо, ти мене плутаєш! — пробуркав із килиму філолог Гоцик. — Як ми голота, то в тебе крильця за спиною, а як братчики — тобі зле. Навіщо ти — усе докупи? Так зрозуміло було…

— Вона закохалася, — навмання поставив діагноз Макар.

Люба розкинула руки і впала на килим — просто на Гоцика з Макаром.

— Я закохалась! — кричала і цілувала хлопців у неголені щоки. — Макаре! Гоцику! Голото, чуєте? Я закохалась…

  14