Особенно,... 
14 
Джонні подивився на неї тепло, поважно й так допитливо, що її душа аж затріпотіла.
— Ти справді цього хочеш, Сейро?
Вона кивнула головою.
— Дуже хочу.
— Тоді все гаразд, — мовив він.
— Ти певен? — спитала Сейра трохи зніяковіло.
— Я тільки боюся, щоб ти не передумала.
— Не передумаю, Джонні.
Він міцніше пригорнув її до себе.
— Отож сьогодні мій щасливий вечір.
Вони саме проходили повз Колесо Фортуни, і Сейра потім пригадала, що то був єдиний ще не зачинений павільйон у тій частині головної алеї. Його хазяїн щойно змів сміття в купку й дивився, чи не видно там монеток, що могли скотитися з кону протягом вечора. Мабуть, збирається зачиняти, подумала Сейра. За прилавком було велике шпичасте колесо, облямоване дрібними електричними лампочками. Певно, хазяїн почув слова Джонні, бо в ту ж мить майже автоматично став на своє місце за прилавком, хоч очі його й далі видивлялися, чи не зблисне десь на брудній підлозі срібна монетка.
— Гей, містере, коли вам сьогодні щастить, крутніть Колесо Фортуни, оберніть свої центи на долари. Це колесо все може, спробуйте щастя. Усього десять центів, невеличка монетка — і воно закрутиться.
Джонні обернувся на звук його голосу.
— Джонні, ти чого?
— Мені сьогодні таки щастить, цей чоловік правду каже. — Він усміхнувся до Сейри. — Якщо ти не проти…
— Та ні, давай. Тільки не дуже довго.
Джонні знов подивився на неї отим щирим допитливим поглядом, так що Сейрі стало трохи млосно і вона подумала: як же їй з ним буде? У животі в неї щось повільно перевернулося, до горла підступила легка нудота, і нараз вона відчула приплив знайомої жаги.
— Ні, не довго.
Джонні поглянув на хазяїна. Алея перед павільйоном була вже майже безлюдна, хмари на небі розвіялись, і надворі похолодніло. Усі троє видихали клубочки пари.
— Спробуємо щастя, молодий чоловіче?
— Так.
Коли вони приїхали на ярмарок, Джонні переклав усі свої гроші в нагрудну кишеню й тепер видобув з неї все, що лишилося від восьми доларів. Там був долар і вісімдесят п’ять центів.
Кін являв собою жовту пластикову смугу, поділену на квадрати, в яких були намальовані номери й розміри виплати. Він трохи скидався на кін у рулетці, але Джонні одразу ж помітив, що в Лас-Вегасі такі правила відстрашили б першого-ліпшого гравця. Чистий виграш на серію цифр становив усього два до одного. Нуль і два нулі йшли на користь закладу. Він сказав про це хазяїнові, але той тільки здвигнув плечима.
— Як хочете, їдьте до Лас-Вегаса. Що я можу ще сказати?
Та добрий гумор Джонні того вечора годі було потьмарити. Щоправда, на початку все мало не зіпсувала ота маска, але далі пішло пречудово. Як по правді, то такого гарного вечора він не міг пригадати за багато років, а може, й за все своє життя.
Він подивився на Сейру. Щоки її розшарілись, очі блищали.
— А ти що скажеш, Сейро? Вона похитала головою.
— Для мене це китайська грамота. Що тут треба робити?
— Поставити на котрийсь номер. Або на червоне-чорне. Або на чіт-нечіт. Або ж на серію з десяти цифр. Виграші скрізь різні. — Він пильно подивився на хазяїна, але той відповів йому безвиразним поглядом. — Принаймні мають бути різні.
— Постав на чорне, — сказала Сейра. — Якось воно інтригує, правда?
— Чорне, — мовив Джонні й кинув десятицентовика на чорний квадрат.
Хазяїн подивився на самотню монетку на широкому гральному полі й зітхнув.
— Ризиковий гравець. — Тоді обернувся до колеса.
Рука Джонні механічно звелася й торкнулася чола.
— Стривайте, — зненацька мовив він і поклав один із своїх трьох двадцятип’ятицентовиків на квадрат з числами 11–20.
— Отак?
— Отак, — підтвердив Джонні.
Хазяїн крутнув колесо, воно завертілося в кільці лампочок, і червоний та чорний кольори злилися в один. Джонні неуважливо потирав чоло. Колесо сповільнило оберти, і стало чути, як розмірено, наче метроном, поклацує маленький дерев’яний зубчик, ковзаючи по кілочках між номерами. Він проминув 8, 9, хотів був спинитись на 10, але проскочив далі, на 11, і, клацнувши востаннє, завмер.
— Дама програла, кавалер виграв, — сказав хазяїн.
— Ти виграв, Джонні?
— Та начебто, — відказав він.
Хазяїн поклав на його монету дві свої. Сейра тихенько ойкнула, ледь устигши помітити, як він змахнув з кону її десятицентовик.
14 
