ФАНТАСТИКА

ДЕТЕКТИВЫ И БОЕВИКИ

ПРОЗА

ЛЮБОВНЫЕ РОМАНЫ

ПРИКЛЮЧЕНИЯ

ДЕТСКИЕ КНИГИ

ПОЭЗИЯ, ДРАМАТУРГИЯ

НАУКА, ОБРАЗОВАНИЕ

ДОКУМЕНТАЛЬНОЕ

СПРАВОЧНИКИ

ЮМОР

ДОМ, СЕМЬЯ

РЕЛИГИЯ

ДЕЛОВАЯ ЛИТЕРАТУРА

Последние отзывы

Слепая страсть

Лёгкий, бездумный, без интриг, довольно предсказуемый. Стать не интересно. -5 >>>>>

Жажда золота

Очень понравился роман!!!! Никаких тупых героинь и самодовольных, напыщенных героев! Реально,... >>>>>

Невеста по завещанию

Бред сивой кобылы. Я поначалу не поняла, что за храмы, жрецы, странные пояснения про одежду, намеки на средневековье... >>>>>

Лик огня

Бредовый бред. С каждым разом серия всё тухлее. -5 >>>>>

Угрозы любви

Ггероиня настолько тупая, иногда даже складывается впечатление, что она просто умственно отсталая Особенно,... >>>>>




  163  

Десь за чверть до восьмої він підвівся, перейшов велику залу для ігор, що займала три чверті підвального приміщення, нахилився до Джонні і, перекрикуючи волання Елтона Джона, запитав:

— Може, ходімо нагору та пограймо в крибідж?

Джонні вдячно кивнув головою.

Шеллі сиділа в кухні й писала листи. Коли чоловіки ввійшли, вона звела очі й посміхнулася:

— А я вже думала, що ви, мов два великомученики, простовбичите там цілу ніч. Це, до речі, зовсім не обов’язково.

— Ви вже пробачте, що все так вийшло, — сказав Джонні. — Я розумію, яким безглуздям це здається.

— Що здається, то здається, — відказала Шеллі, — ніде правди діти. Але те, що вони тут зібралися, все одно приємно. Я задоволена.

Знадвору долинув далекий грім. Джонні обернувся до вікна. Шеллі ледь помітно осміхнулась. Роджер уже вийшов до їдальні шукати в буфеті дошку для крибіджа.

— Проходить десь стороною, — зауважила Шеллі. — Погримить, побризкає, та й по всьому.

— Атож, — озвався Джонні.

Вона звично черкнула під листом своє ім’я, тоді згорнула аркуш, запечатала в конверт, надписала адресу й наліпила марку.

— Ви тоді справді щось таке відчули, Джонні?

— Так.

— Миттєве запаморочення, — сказала Шеллі. — Можливо, тому, що мало їсте. Он який ви худий. А може, то була галюцинація?

— Ні, не думаю.

Десь далеко знов загриміло.

— Я дуже рада, що Чак удома. Не вірю в астрологію, хіромантію, ясновидіння, всякі такі речі, а от… просто рада, що він тут, з нами. Він же наше єдине дитя, хоч ви, мабуть, подумаєте: добре мені дитя, — але ж я мов тепер бачу його в коротеньких штанцях на дитячій каруселі в міському парку. Так ніби це було вчора. І дуже втішно, що він поруч у цей… цей останній вечір свого дитинства.

— Я добре розумію ваші почуття, — сказав Джонні і раптом злякався, що ось-ось заплаче.

За останні шість чи вісім місяців він начебто став гірше володіти собою.

— Ви добре вплинули на Чака. Я маю на думці не тільки читання. А взагалі.

— Я дуже привернувся до нього.

— Атож, — тихо мовила Шеллі. — Я знаю.

Повернувся Роджер з дошкою для крибіджа й транзисторним приймачем, настроєним на Нью-Гемпширську радіостанцію на горі Вашингтон, що передавала програми класичної музики.

— Трохи протиотрути від Елтона Джона, «Аеросмітів», «Фогетів» та іже з ними, — сказав він. — Ну як, Джонні, по долару партія, га?

— Згода.

Роджер сів, потираючи руки.

— Глядіть, підете додому без нічого, — мовив він.

5

Вони грали в крибідж, а час минав. Після кожної партії по черзі спускалися вниз перевірити, чи не танцює хто на більярдному столі й чи не усамітнилася десь котрась парочка.

— Я мушу добре пильнувати, щоб ніхто тут сьогодні не завагітнів, — сказав Роджер.

Шеллі сиділа у вітальні й читала книжку. Щогодини музична радіопрограма переривалась новинами, і Джонні краєм вуха прислухався. Одначе про ресторан «Кеті» у Соммерсворті не згадували — ні о восьмій, ні о дев’ятій, ні о десятій.

Після десятигодинних новин Роджер запитав:

— Готуєтеся зняти свій прогноз, Джонні?

— Ні.

Синоптики повідомляли про окремі дощі з грозами, обіцяли після півночі прояснення.

Підлога під ногами загула від потужних звуків бас-гітари із «Саншайн-бенд».

— Товариство розгулюється, — зауважив Джонні.

— Та то ще б біс із ним, — осміхнувся Роджер, — Товариство впивається. Спайдер Пармело спить у кутку на підлозі, і хтось примостив на нього ящик з пивом. Можна собі уявити, як тріщатимуть у них вранці голови. Пригадую, на своїй випускній вечірці…

— Прослухайте спеціальне повідомлення, — оголосили по радіо.

Джонні, що саме тасував колоду, розсипав карти по підлозі.

— Заспокойтеся, це, мабуть, просто щось нове про оте викрадення у Флориді.

— Навряд, — відказав Джонні. Диктор почав читати:

— Як нас щойно повідомили, в містечку Соммерсворті, що на кордоні Нью-Гемпширу, сталася найбільша в історії штату пожежа, в якій загинуло понад сімдесят п’ять молодих людей. Пожежа спалахнула в місцевому барі-ресторані «Кеті», де саме відбувався банкет випускників середньої школи. Начальник соммерсвортської пожежної команди Мілтон Гові заявив репортерам, що можливість підпалу пожежники виключають. Найімовірніше, що пожежа виникла внаслідок удару блискавки…

  163