— Welcome to the club [35]! — промимрила я й за компанію також втратила свідомість, на вигляд того, як милі малюки направляють свою трансцендентну суть просто до мене.
- …Downtime Godspeed
- Hear/feel the way they concede
- The sequence ends and begins
- Everything you think you know
- Blood ties the sequence ends
- [36]…
…Downtown God speaks [37]… З цією фразою в голові я й колошматилася, коли мене привів до тями Майнес. Ех, Майнес, мій прекрасний принце, як солодко було уздріти твоє дивовижне пшеничне волосся й перелякану блакить очей! Жоден блиск крижин Суоменлінни [38] не міг би зрівнятися з її гарячковим сяйвом.
— Б-в…б…в…би… — кажу я щось екзистенційне, аби пересвідчитися в своєму існуванні.
— Слава Богу! — каже Майнес. Сінта вже оклигала і порпається в якихось лахах — йой, яка я порєдна ґаздинька.
— Майнес… — мимрю я.
— Мовчи. Мені Сінта все розповіла… — тихо каже він.
— Та невже?! — щиро дивуюся я, а потім до мене доходить, що вирощена на жіночих мелодрамах і страсті-мардасгівих серіалах особа сказала доброму Майнесу щось таке: «Ката на мене напала, хотіла зґвалтувати і вбити, вона ж так ревнує тебе до мене, що аж за цим і приперлася, що я мусила оборонятися і прив'язати її… а з ножем то також випадково вийшло… Давай відпустимо Кату з миром, але ліпше, звісно, кинути її до нашої гуманної в'язниці!!!» Після того мав би слідувати її вереск.
Я зметикувала, що коли в них ТАКІ кінотеатри, в'язниця точно тут не найприємніша місцинка, тож:
— Ага-ага. Давайте відпустимо Кату з миром! — я щосили посміхаюся й випручуюся від Майнеса, що намірявся витирати з мене кров.
— Дуже вам дякую, любі мої, з вашого дозволу я буду старатися встигнути на літак до Джакарти. А там — здрастуй, моя гівняна, холодна, сіра, непримітна середньо широтна полоса!
— Като… ти про що? — лякається Майнес. — В тебе гарячка. Сінто, принеси парацетамол [39].
— Ні-ні, не треба! — я уявляю, які пігулки ця сестра милосердя може мені прихопити. — Давайте просто пробачимо Кату. Ката погана, Сінта хороша, Ката більше не буде. ОК?…
— Ти про що? — знову питає Майнес.
— Бідненька, вона нічого не пам'ятає, — скрушно хитає головою чорнявка.
— Гм… І чого ж я… не пам'ятаю?
— Ой, краще тобі зараз не казати, — зітхає Сінта й пробує погладити мене по голові. Я з жахом вивертаюся. — Бідненька… — додає вона і мені не вперше в житті хочеться когось убити.
Відтак за мною посилено доглядають: обробляють рану (слава Богу, неглибоку), вдягають, переводять на інше ліжко (любий Майнес подумав про мій стрес) і приносять якоїсь гарячої зупки. її варила Сінта, пахло смачно, їсти не хотілося.
Так ми, власне, і жили ще кілька днів. Якось зовсім непомітно, як у напівсні після ситого обіду.
Привиди, либонь, також наситилися краплями моєї крові, добутими тоді Сінтою, і більше мені не являлися.
Взагалі-то, Майнесів фан-клуб ріс якось аж занадто швидко. Окрім Сінти, до нього входили ще:
— 2 місцеві трансвестити;
— 1 місцевий гей (той самий, до кого привиди приходили);
— 1 японська дослідниця, що хотіла сексу і жодних серйозностей;
— 1 балійська кобіта, що хотіла «the whole package [40]»;
— ще купа різностатевих осіб різних родів занять;
— 1 сгудентка-юристка з Джакарти, наполовину англійка, наполовину індуска.
Власне, на останній трохи і зупинимося. Ця чувіха була воістину крута. Сінта зі своїми танцульками-барчиками їй ні в вагіну не вперлася. Барбара (чи просто Баббі, як називав її Майнес та інші звірі) також тусувалася по барчиках. Великодушно дружила там із трансвес-титами, проститутками та іншими декласованими елементами. В одному з таких джакартянських барчиків вона і познайомилася з Майнесом:
— Ну і що ти за мудак такий, що читаєш книжку в барі? — голосно й хрипко спитала вона спантеличеного білявчика.
А далі все пішло-повезлося. Розмови, зустрічі, її авто, його прильоти, їхні трансфери чи просто короткі обіди в аеропортах. До Майнеса прив'язувалися всі, кому не лінь. Всі, крім Катакани Клей. Бо та могла тільки прив'язувати до себе. А сама, навіть коли й кохала, ніколи не потрапляла в залежність. Принаймні, так їй здавалося.
— У Баббі є бойфренд, Катко, відчепися! — казав Майнес. — Він зараз в Голандії. Дзвонив їй якось… здається, коли ми тільки познайомилися. Вона почала плакати.
[35]
Ласкаво просимо до клубу! (англ.)
[36]
З пісні «Everywhen» MASSIVE ATTACK. Альбом «100th Window»
[37]
В центр міcтa розмовляє Бог (англ. наче)
[38]
Острів поблизу Гельсінкі. На ньому знаходиться тюрма і кілька милих ресторанчиків.
[39]
Аспірин у джунглях не допомогає.
[40]
Повний набір. Очевидячки, замуж було нєвтєрпьож.