.
Очередная сказка о Золушке 
20 
— І ти її втішав? — Ката медитувала над знимкою Барбари. — Ех, якби мені довелося втерти сопельки такій красунечці — просто тобі зірці індіан муві — я би неодмінно затягла її собі до ліжка. Чи затяглася би в її принцесячий будуар, ги-ги.
— Будуар!!! Като, ну чому ти всіх вважаєш виродками? — спробував злитися Майнес.
— Я?! А що — в будуарах виродки плекаються? Ну, вибач, я не знала… Так чого вона ревіла?
— Не знаю, я не розпитував подробиць. Знаю тільки, що попередній її хлопець — англійський учитель — був порядною паскудою.
— Ого. Дєвучка відвисає чисто по білих мальчиках?
— Все, я нічо тобі не розказую.
— Вибач, всьо, я більше не буду! Розкажи, ну розкажи, чого він паскуда!
— Якось він був зламав ногу. Місяць лежав у гіпсі. Лежав у Баббі вдома. Вона там за ним доглядала, носила йому їжу, ліки, DVD купляла, щоби коханому не сумно було.
— Ну?
— Ну, й коли настав час його одужання, вона там запаслася квітами, делікатесами, тим-сим, притягла те все до хати… а його й нема! Крім того, немає DVD-програвача, телевізора, комп'ютера та іншої амуніції. Найсмішніше для Баббі виявилося те, що любчик прихопив із собою її фен для волосся!
— О Боже…
— Тільки-но він зміг ходити, як швиденько все згріб, продав і звалив до себе у Ґрейт Брітан.
— От урод… М-да, нехіле таке жіноче щастя. Бил би мілий рядом… Але я би піздила такого чмошника! Аж гай би шумів і хмарки би бігли. А я би відпіздила і милувалася-дивувалася, чого душі моїй так весело…
— А вона пробачила все.
— От дурепа.
— Ну ні, Като… Тобі просто не збагнути деяких речей. Можна пробачити, але не забути. І ставитися до всього злегка іронічно.
Думаю, він натякає зараз на себе. Час від часу любий Майнес закидає Катці не цілком безпідставні звинувачення в тому, що вона позбавила його очей колишнього блиску.
— Новий блиск тобі також личить… — шепоче Ката і гладить його по щоці. Він не розуміє, до чого це, але не випручується. Просто Сінти наразі немає вдома.
До того, як Катакана отримала наступного листа:
«…Things are getting mystical in yogya. Merapi is more clearly visible than ever before — all day and every day. The earthquakes are getting closer from both sides — first papua then alor, then aceh, then Sulawesi, lombok. west Java…
And yesterday the Sultan went on tv to warn people about an upcoming natural catastrophe -he had received this info through his mystical connections. So what's it going to be? A storm? An earthquake? Jodi thinks Merapi will erupt.
Another bad sign maybe that apri's father (jodi's acehnese neighbor) is returning to banda aceh tomorrow. He had actually predicted the aceh earthquake for dec. 25. not by mystic means, though, he had calculated it. And his house was the only one left standing in his whole neighborhood.
I had dinner with the whole acehnese family the other day. Quite funny — all 3 daughters look like the mother, all 3 sons like the father.
And more about mystic things! So my ghosts are a woman in her 30s and her two sons, that much I told you, right? Cinta recently saw them in the room that used to be Noel's playroom. (It's beginning to sound like some Japanese or Korean horror film, THE PARK OF THE RING or THE GRUDGE…
By the way, if you want to watch the GRUDGE, watch the original Japanese version) So much for now, got to get back to some articles, as usual.
Ciao,
the man with the wooden leg [41]» -
спливло немало часу. На Шрі-Ланці і в Тайланді він накотився велетенськими цунамі, в Індонезії підкрався землетрусом. Ось чому духи були такими неспокійними. Насувалося щось нове і страшніше. Хоча… останнє твердження правомірне стосовно всієї людської історії.
Наша ж приватна й незначна історійка закінчилася, як і слід було чекати, просто моїм від'їздом. Робота-дім-активність — ці відмазки канають навіть для таких безнадійних панківських лобуряк, як я.
Я не отримала кохання чи бодай тіла Сінти, за котрим приїхала, однак все ж таки поверталася Переможцем. Істина, що її мені пощастило взнати в якийсь зовсім, здавалося би, незначний момент, допомагатиме тепер вилізати з найглибших дуп і брейк-даунів.
Майнес мене любить. І завжди любив, і завжди любитиме. В усіх дійсних і умовних способах.
А я…
Складемо якось пазл?
Дуже важливо сказати, що в мене є бабця і дід. Ба навіть дві бабці і дід. Але мова зара йтиме про одну — бабцю-Ліду, — котра останнім часом зайнялася одним непевним видом спорту — «Догляд за перестарілою навіть-не-родичкою з перешкодами».
Тьотя Шура, вдова дідового двоюрідного дядька, була нашою притчею во язицех. Вона постійно плутала мене з сестрою, сестру з мамою, а маму з кузиною в Каневі. Зрештою, це можна було й зрозуміти — тітці було десь в районі 90 вже, чи що. Прогресуючий старечий маразм. Але цей природний діагноз моїй бабці видавався, як мінімум, страшною образою, котру вона, за найменшої нагоди, використовувала: — Це вже маразм у неї старчєскій! Склероз! Криша їде — і що ти здєлаєш…
20 
