147 
Воротар слизеринців Блечлі піймав квафела й кинув його Ворінґтону, що зигзагами між Алісією та Кеті помчав уперед. Він наближався до Рона, а спів унизу лунав дедалі голосніше:
- Візлі — наш король,
- Візлі — наш король,
- Перемогу нам несе
- Візлі — наш король.
Гаррі не втримався і, замість шукати снича, перекрутився в повітрі й подивився на Рона, на його самотню фігурку на протилежному краю поля, що зависла перед трьома ворітьми–кільцями. Туди щодуху летів Ворінґтон.
— …це Ворінґтон з квафелом, Ворінґтон мчить до воріт, поблизу не видно бладжерів, а перед ним лише воротар…
Зі слизеринських трибун гриміла на весь стадіон пісня:
- Візлі — дірка–воротар,
- Це класнюча роль!
— …це перший такий іспит для нового ґрифіндорського воротаря Візлі, брата відбивачів Фреда й Джорджа, багатообіцяючого юного таланту команди… Тримайся, Роне!
Але слизеринські трибуни захоплено заревіли. Рон кинувся вперед, широко розвівши руки, і квафел залетів між ними прямісінько в центральне кільце.
— Слизерин забиває гол! — почувся Джорданів голос серед вигуків та улюлюкання, — отже, рахунок 10:0 на користь Слизерину… Не пощастило тобі, Роне.
Слизеринці заспівали ще голосніше:
- ВІН ДЛЯ НАС ПРОПУСТИТЬ ВСЕ,
- БО МЕТКИЙ, ЯК ТРОЛЬ…
— …і ось Ґрифіндор знову заволодів м’ячем, Кеті Бел мчить над полем… — героїчно намагався Лі перекричати натовп, але спів став уже такий несамовитий, що легко його заглушував.
- ЦЕ ДЛЯ СЛИЗЕРИНЦІВ ДАР!
- ВІЗЛІ — НАШ КОРОЛЬ…
— Гаррі, ЩО З ТОБОЮ? — закричала Анжеліна, яка, наздоганяючи Кеті, пролітала повз нього. — ВОРУШИСЯ!
Гаррі усвідомив, що він уже понад хвилину нерухомо висів у повітрі, стежачи за розвитком матчу, і геть забув про снича. Перелякано зірвався з місця й знову закружляв над полем, роззираючись на всі боки і намагаючись не слухати хору, що гримів над стадіоном:
- ВІЗЛІ — НАШ КОРОЛЬ,
- ВІЗЛІ — НАШ КОРОЛЬ…
Снича ніде не було видно. Мелфой, так само, як і він, кружляв над стадіоном. Коли вони розминулися посеред поля, прямуючи в протилежні боки, Гаррі почув голосний спів Мелфоя:
- ВІН ДЛЯ НАС ПРОПУСТИТЬ ВСЕ…
— …знову Ворінґтон, — кричав Лі, — …він пасує Пасі, Пасі пролітає повз Спінет, давай, Анжеліно, ти ще можеш його зупинити… здається, не може… але ось класний бладжер від Фреда Візлі, тобто Джорджа Візлі, ой, та яка різниця, від одного з них, головне, що Ворінґтон втрачає квафела, і Кеті Бел… е–е… теж його втрачає… отже, тепер з квафелом Монтеґю, слизеринський капітан Монтеґю бере квафела й піднімається над полем, давай, Ґрифіндор, блокуй його!
Гаррі промчав довкола слизеринських воріт, намагаючись навіть не дивитися на те, що діється біля Ронових кілець. Минаючи на швидкості слизеринського воротаря, почув, як Блечлі виспівує разом з юрбою:
- ВІЗЛІ — ДІРКА–ВОРОТАР…
— …ось Пасі знов ухиляється від Алісії і мчить прямо на ворота! Зупини його, Роне!
Гаррі не треба було й дивитися, щоб зрозуміти, що сталося. На ґрифіндорських трибунах почувся розпачливий стогін, а слизеринці загорланили й заплескали з новою силою. Глянувши вниз, Гаррі побачив приплюснуту мармизу Пенсі Паркінсон, яка стояла перед трибунами спиною до поля й диригувала хором слизеринських вболівальників, а ті ревіли:
- ПЕРЕМОГУ НАМ НЕСЕ
- ВІЗЛІ — НАШ КОРОЛЬ.
Але 20:0 — це ще була далеко не поразка, бо Ґрифіндор мав досить часу, щоб зрівняти рахунок або впіймати снича. Кілька забитих голів, і вони, як завжди, вийдуть уперед. переконував себе Гаррі, петляючи й прослизаючи поміж інших гравців. Раптом він помітив, як щось блиснуло — та це виявився браслет від годинника Монтеґю.
А Рон пропустив іще два голи. Гаррі просто панічно намагався негайно знайти снича. Якби ж йому пощастило швиденько його впіймати й закінчити цю гру.
— …ось Кеті Бел із Ґрифіндору вивертається від Пасі, прослизає під Монтеґю, дуже добре, Кеті, вона пасує Джонсон, Анжеліна Джонсон ловить квафела, обігрує Ворінґтона, рветься до воріт, давай, Анжеліно… ҐРИФІНДОР ЗАБИВАЄ ГОЛ! Рахунок 40: 10 на користь Слизерину і квафел у Пасі…
Гаррі почув серед радісних вигуків ґрифіндорців ревіння дурноверхого лев’ячого капелюха Луни і відчув приплив бадьорості. Їх розділяє лише тридцять очок, а це дурниці, ще можна легко переламати перебіг матчу. Гаррі вивернувся від бладжера, щосили запущеного в його бік Кребом, і знову пролетів туди–сюди над полем у пошуках снича. Одним оком поглядав на Мелфоя, чи той раптом чогось не помітив, але Мелфой, як і він сам, безуспішно кружляв над стадіоном…
147 
