ФАНТАСТИКА

ДЕТЕКТИВЫ И БОЕВИКИ

ПРОЗА

ЛЮБОВНЫЕ РОМАНЫ

ПРИКЛЮЧЕНИЯ

ДЕТСКИЕ КНИГИ

ПОЭЗИЯ, ДРАМАТУРГИЯ

НАУКА, ОБРАЗОВАНИЕ

ДОКУМЕНТАЛЬНОЕ

СПРАВОЧНИКИ

ЮМОР

ДОМ, СЕМЬЯ

РЕЛИГИЯ

ДЕЛОВАЯ ЛИТЕРАТУРА

Последние отзывы

Провинциальная девчонка

Прочитала из сери вторую книгу. Поднадоело. Любовной развязки мало, в основном стрельба. Больше на детективную... >>>>>




Loading...
  32  

— Як треба розуміти?

— Чекай… Давай я тобі розкажу…

— Де дівся твій живіт? Ти розповісти обіцяла минулого разу, а потім зникла…

— Ти скучав?

— Так, але не дуже, — відповів спокійно. — Я розмовляв із тобою, коли спав.

— Як це? Я… снилася тобі? Приходила вві сні?

— Ні. Уві сні приходить тато і кінь. Пам'ятаєш того коня?

— Так. А я?.. Хіба не разом із тим конем? І татом?

— Ні, — відповів Платон серйозно. — Я розмовляю з тобою, коли вдаю, що сплю.

— Що? — Здавалося, цей день ніколи не вичерпає приголомшливих новин. — А нащо ти вдаєш, що спиш?

— Ми всі живемо у віварії, Лідо, — спокійно сказав Платон і згорнув словник.

Розмову закінчено. Коли брат припиняв спілкування і заглиблювався у власний світ, Іветта категорично забороняла турбувати його. Та сьогодні був особливий день.

— Ти… Ти вивчаєш нове слово? — Лідин голос затремтів. Вона хотіла спитати про інше. Як у святого, як у блаженного, що розмовляє з Богом. Про те, що мав на увазі Платон, коли сказав: «Ми всі живемо у віварії»… Хто це — всі? Мама, Ангеліна і вони з Платоном? Чи взагалі — всі…

Платон уже відклав книжку.

— Ні, — відповів. — Я не вивчаю нове слово. Я ще не розібрався з цим…

Стас спочатку не повірив. Скривився презирливо.

— І куди твоя матінка поїхала наречену шукати? У психушку?

— Навіщо ти так, Стасику? — образилася Ліда. — Ти нічого не знаєш про мого брата. Ти бачив його лише раз чотири роки тому. Платон… виріс. Став таким…

— Надзвичайним?

— Це не смішно. Припинімо. Дарма я розповіла…

— Значить, до матінки ходила? — врешті второпав Дезінфікатор.

Ліда насторожилася.

— Я не хотіла… Так вийшло. Ти сам наполягав… Її не було. Вона шукає дівчину… Для Платона.

— Лідо! Ти жартуєш?

Подивився на дружину. Ні. Які жарти? На очах сльози, зблідла. Насупився. Так ось за що грошики… «А мені що?! — подумав. — Я ж не збираюся того Платона всиновлювати і зад йому підтирати. Хай що хоче, те й робить. Ліду шкода. Буде тепер перейматися».

— Ну досить, досить… Усе добре. У матінки твоєї нічого не вийде. Забудь.

— Я спробую…

Стас заглянув Ліді в очі:

— Відволічемося? Хочеш?

— Так, — насторожено. — Тільки зараз… навряд чи вийде.

— Вийде, Лідо. Повір!

Із усмішкою всадовив її на диван, відкрив кейс, витяг диск.

— Що це? — запитала здивовано.

— Сюрприз!

Уставив диск у DVD-програвач домашнього кінотеатру з екраном на півстіни. Підсів до Ліди, обійняв. Умикнув.

— «Дискавері»? — спробувала вгадати наївна Ліда.

На екрані виникла повногруда гола білявка і без увертюр хижо вхопила за груди так само голу й таку ж гидку брюнетку. Кімната наповнилася тваринним стогоном… Стас збуджено заіржав. Ухопив Ліду за груди: дикий нічний секс після тієї пригоди не забувся, вимагав розвитку!

— Німецьке порно… — тільки і прохрипів. — Роби з нами, роби як ми, роби краще за нас! Що? Зробимо їх, Лідо?! Е, дівчинко! Чому твої ручки скучають… Я весь твій…

Розділ 3


Морозяка розгулявся — руки й у рукавичках дубіли. Цілував у щоки, нагадував: за тиждень Новий рік! Нове щастя, радість, мрії і сподівання. Загорніть у стару ковдру печалі, викиньте на мороз. Хай застигнуть хоча б до весни, а весна зі своїми рецептами прилетить. Допоможе.

Ліда поспішала до клініки і, хоч до початку прийому лишалося не більш як двадцять хвилин, не зупиняла таксі. Пішки. Ковзалася на льоду, устрявала в кучугурах снігу, всміхалася: ціла година справжнього життя! Просто йти вулицею, відчувати себе частинкою людської метушні. Сніг рипить, діти сміються, над головою не стеля — небо. Справжнє життя.

Іншого часу подихати свіжим повітрям не було. Весь інший час Ліда і свіже повітря не перетиналися. Після роботи заїжджав Стас — прокурений салон «тойоти» навіть думки робив смердючими. З роботи — додому. У тепло, до задухи. Там тіло відпочине, якщо Стас відволічеться на справи чи поїде до друзів на покер. А думки не відпочивали — вічним двигуном. День минув. Далі… Що далі?

Життя перетворилося на дурний кросворд: напишеш слово по горизонталі, вертикаль утратиш. Відтоді, як восени Іветта заборонила Ліді приходити до квартири на Подолі, трійко по тридцять днів минуло. Новий рік радіти радить, а Ліда досі намагається всі клітини свого кросворда без утрат заповнити.

  32