ФАНТАСТИКА

ДЕТЕКТИВЫ И БОЕВИКИ

ПРОЗА

ЛЮБОВНЫЕ РОМАНЫ

ПРИКЛЮЧЕНИЯ

ДЕТСКИЕ КНИГИ

ПОЭЗИЯ, ДРАМАТУРГИЯ

НАУКА, ОБРАЗОВАНИЕ

ДОКУМЕНТАЛЬНОЕ

СПРАВОЧНИКИ

ЮМОР

ДОМ, СЕМЬЯ

РЕЛИГИЯ

ДЕЛОВАЯ ЛИТЕРАТУРА

Последние отзывы

Печать страсти

можно почитать >>>>>

Игра в обольщение

Отлично) всех пережинили, идём женить Харта >>>>>




Loading...
  32  

— Як треба розуміти?

— Чекай… Давай я тобі розкажу…

— Де дівся твій живіт? Ти розповісти обіцяла минулого разу, а потім зникла…

— Ти скучав?

— Так, але не дуже, — відповів спокійно. — Я розмовляв із тобою, коли спав.

— Як це? Я… снилася тобі? Приходила вві сні?

— Ні. Уві сні приходить тато і кінь. Пам'ятаєш того коня?

— Так. А я?.. Хіба не разом із тим конем? І татом?

— Ні, — відповів Платон серйозно. — Я розмовляю з тобою, коли вдаю, що сплю.

— Що? — Здавалося, цей день ніколи не вичерпає приголомшливих новин. — А нащо ти вдаєш, що спиш?

— Ми всі живемо у віварії, Лідо, — спокійно сказав Платон і згорнув словник.

Розмову закінчено. Коли брат припиняв спілкування і заглиблювався у власний світ, Іветта категорично забороняла турбувати його. Та сьогодні був особливий день.

— Ти… Ти вивчаєш нове слово? — Лідин голос затремтів. Вона хотіла спитати про інше. Як у святого, як у блаженного, що розмовляє з Богом. Про те, що мав на увазі Платон, коли сказав: «Ми всі живемо у віварії»… Хто це — всі? Мама, Ангеліна і вони з Платоном? Чи взагалі — всі…

Платон уже відклав книжку.

— Ні, — відповів. — Я не вивчаю нове слово. Я ще не розібрався з цим…

Стас спочатку не повірив. Скривився презирливо.

— І куди твоя матінка поїхала наречену шукати? У психушку?

— Навіщо ти так, Стасику? — образилася Ліда. — Ти нічого не знаєш про мого брата. Ти бачив його лише раз чотири роки тому. Платон… виріс. Став таким…

— Надзвичайним?

— Це не смішно. Припинімо. Дарма я розповіла…

— Значить, до матінки ходила? — врешті второпав Дезінфікатор.

Ліда насторожилася.

— Я не хотіла… Так вийшло. Ти сам наполягав… Її не було. Вона шукає дівчину… Для Платона.

— Лідо! Ти жартуєш?

Подивився на дружину. Ні. Які жарти? На очах сльози, зблідла. Насупився. Так ось за що грошики… «А мені що?! — подумав. — Я ж не збираюся того Платона всиновлювати і зад йому підтирати. Хай що хоче, те й робить. Ліду шкода. Буде тепер перейматися».

— Ну досить, досить… Усе добре. У матінки твоєї нічого не вийде. Забудь.

— Я спробую…

Стас заглянув Ліді в очі:

— Відволічемося? Хочеш?

— Так, — насторожено. — Тільки зараз… навряд чи вийде.

— Вийде, Лідо. Повір!

Із усмішкою всадовив її на диван, відкрив кейс, витяг диск.

— Що це? — запитала здивовано.

— Сюрприз!

Уставив диск у DVD-програвач домашнього кінотеатру з екраном на півстіни. Підсів до Ліди, обійняв. Умикнув.

— «Дискавері»? — спробувала вгадати наївна Ліда.

На екрані виникла повногруда гола білявка і без увертюр хижо вхопила за груди так само голу й таку ж гидку брюнетку. Кімната наповнилася тваринним стогоном… Стас збуджено заіржав. Ухопив Ліду за груди: дикий нічний секс після тієї пригоди не забувся, вимагав розвитку!

— Німецьке порно… — тільки і прохрипів. — Роби з нами, роби як ми, роби краще за нас! Що? Зробимо їх, Лідо?! Е, дівчинко! Чому твої ручки скучають… Я весь твій…

Розділ 3


Морозяка розгулявся — руки й у рукавичках дубіли. Цілував у щоки, нагадував: за тиждень Новий рік! Нове щастя, радість, мрії і сподівання. Загорніть у стару ковдру печалі, викиньте на мороз. Хай застигнуть хоча б до весни, а весна зі своїми рецептами прилетить. Допоможе.

Ліда поспішала до клініки і, хоч до початку прийому лишалося не більш як двадцять хвилин, не зупиняла таксі. Пішки. Ковзалася на льоду, устрявала в кучугурах снігу, всміхалася: ціла година справжнього життя! Просто йти вулицею, відчувати себе частинкою людської метушні. Сніг рипить, діти сміються, над головою не стеля — небо. Справжнє життя.

Іншого часу подихати свіжим повітрям не було. Весь інший час Ліда і свіже повітря не перетиналися. Після роботи заїжджав Стас — прокурений салон «тойоти» навіть думки робив смердючими. З роботи — додому. У тепло, до задухи. Там тіло відпочине, якщо Стас відволічеться на справи чи поїде до друзів на покер. А думки не відпочивали — вічним двигуном. День минув. Далі… Що далі?

Життя перетворилося на дурний кросворд: напишеш слово по горизонталі, вертикаль утратиш. Відтоді, як восени Іветта заборонила Ліді приходити до квартири на Подолі, трійко по тридцять днів минуло. Новий рік радіти радить, а Ліда досі намагається всі клітини свого кросворда без утрат заповнити.

  32