Последние отзывы

  175  

— Не торкайся води! — м’яко нагадала Володарка.

Видіння зникло, і Фродо помітив, що дивиться на холодні зірки, що миготять у срібній чаші. Його трусило; він відійшов і кинув погляд на Володарку.

— Я знаю, що ти побачив наостанку, — сказала вона. — Це ввижалося і мені. Не бійся! Не єдиними співами серед дерев охороняємо ми і боронимо Лотлоріені і навіть не тонкими стрілами ельфійських лучників. Знай же, Фродо; у цю саму мить, розмовляючи з тобою, я стежу за Чорним Володарем і знаю всі його думки щодо ельфів. Він такон давно намагається перехопити нитку моїх дум, поборотися зі мною. Але двері зачинені, як і раніше!

Помахом білих своїх рук Галадріель немов відштовхнула щось напливаюче зі сходу. Найулюбленіша зірка ельфів Еаранділ, яскраво горіла у височині, і постать Володарки відкидала легку тінь на траву, а золотий перстень на пальці грав райдугами у сріблястім світлі. Білий камінь у персні сяяв, немов часточка Вечірньої зірки спустилась з небес на руку Володарки. Фродо дивився на перстень зі страхом — йому раптом здалося, що він все зрозумів.

— Так, — підтвердила Галадріель, відгадавши його думки, — ні я, ні Елронд не могли говорити про це — бо, здавна присяглися мовчати. Але від Хранителя Персня, від того, хто бачив Око, нічого не сховаєш. Так, саме тут; у Лоріені, на пальці Галадріелі, зберігається один з Трьох перснів — Ненья, або Адамантовий. Його довірили мені, і Ворог підозрює це, але точно не знає — поки що. Невже ж ти й тепер не розумієш, що для нас твоя поява тут — знак долі? Бо якщо ти зазнаєш поразки, нам нічим буде прикритися від Ворога. Але якщо тобі пощастить, наша влада зменшиться, Лоріен зазнає зів’янення, і приплив часу змиє наші сліди. Ми попливемо за Море або обернемося на здичавіле лісове плем’я, що ховається по долах та печерах, приречене все забути і піти у забуття. Іншого вибору не маємо…

Фродо схилив голову.

— Що ж ви оберете?

— Хай станеться те, що має бути. Любов ельфів до своєї землі і плодів своєї праці глибша, ніж безодні морські, а туга ніколи не згасне й не втішиться. Але ми скоріш готові все втратити, ніж підкоритися Сауронові — бо мали досить часу добре пізнати його. Ти не відповідаєш за долю Лоріену, твоє призначення інше. Але якби бажання могли впливати на життя, то я хотіла б, щоб Перстень Влади ніколи не з’являвся на світ або залишався навіки загубленим…

— Ти мудра, справедлива й безстрашна, пані, — сказав Фродо, — я віддам тобі Перстень, якщо схочеш. Цей тягар не під силу мені.

Галадріель раптом дзвінко розсміялась:

— Володарка Галадріель, можливо, насправді мудріша за тебе, але чемністю ти зі мною зрівнявся! Вдало ти відплатив за те, що я зазирнула до твоєї душі, коли ми зустрілися вперше! Твій зір стає все гострішим! Не заперечую, я жадала попросити в тебе те, що ти сам зараз готовий віддати. Протягом довгих літ розмірковувала я, скільки доброго і могла б зробити, маючи Великий Перстень. Тепер його принесли до мене. Зло, що було створене у прадавні часи, діє різними засобами, і навіть не все залежить від того, чи втримається сам Саурон, чи впаде. Якби я з примусу чи погрозами відібрала Перстень у гостя, чи не вважалося б це шляхетним вчинком, заслугою Сауронового Персня?

Аж ось нарешті Перстень переді мною. Ти прагнеш віддати його з власної волі! Замість Чорного Володаря ти створиш Володарку, не Чорну, але прекрасну та страхітливу, немов ранок та ніч! Прекрасною стану я, як море, і сонце, і сніг на горах! І жахливою, як буря і блискавки. Влада моя буде твердішою, ніж твердь земна. Світ сповниться розпачем і любов’ю до мене!

Вона піднесла руку, і перстень випромінив яскраве світло, осяяв її обличчя серед нічної пітьми. Вона стояла тепер перед Фродо незмірно висока, грізна та гідна поклоніння. Потім рука її опустилася, світло згасло, вона раптом знов засміялась — і Фродо, здивований украй, знов побачив Галадріель, яку він знав досі: струнку та гнучку, як всі ельфи, у простому білому вбранні, і голос її став ніжним і сумним:

— Я здолала спокусу. Галадріель готова все покинути, відпливти на захід і залишитись самою собою.

Довго стояли вони мовчки, поки Володарка не промовила знов:

— Час повертатися. Вранці вам треба буде вирушати. Вибір зроблено, колесо долі вже закрутилось.

— Зараз підемо, — сказав Фродо, — але мені ще хотілося спитати… ще в Рівенделлі все намагався узнати у Гандальфа… Мені дозволено носити Перстень. Чому ж я не можу бачити всіх інших персненосців та дізнаватися про їхні думки?

  175