80 
— Як я маю це розуміти? — різко спитав Фродо.
— Все дуже просто: я дещо розповім вам, дам добру пораду, але вимагаю за це винагородження.
— Якого саме? — Фродо вже рішив, що потрапив до пазурів шахрая, і пожалкував, що узяв здобою замало грошей.
Навіть коли все віддати, вимагачеві буде не досить, а він не міг віддати й дещиці.
— Не турбуйтесь, вам вистачить, — посміхнувся Блукач, немов відгадавши думки Фродо, — Тільки візьміть мене з собою, а залишу я вас, коли вважатиму за потрібне.
— Оце й усе! — сказав Фродо, здивований, але не заспокоєний. — Та якби навіть я мав потребу у ще одному супутникові, то не запросив би незнайомого!
— Чудово! — схвалив Блукач, поклав ногу на ногу та вмостився на стільці зручніше.
— Здається, здоровий глузд повертається до вас. Досі ви були занадто необережними. Гаразд! Я розповім усе, що знаю, а винагороду мені визначте самі. Коли почуєте усе, то, певно, ваш погляд зміниться.
— Тоді починайте! — кинув Фродо. — Що там у вас?
— Багато чого… Багато поганого, — похмуро сказав Блукач. — Щодо вашої справи…
— Тут він підвівся, підійшов до дверей, швидким рухом прочинив їх, визирнув, а потім тихо зачинив і знов усівся. — У мене добрий слух, — притишивши голос, вів далі він, — і хоч зникати я не мастак, мені доводилося полювати на диких звірів і птахів, і коли треба, я вмію ховатися. Отже, сьогодні ввечері лежав я за огорожею на Тракті на захід від Бригори і побачив, як на дорогу виїхали четверо гобітов. Не варто повторювати все, що вони казали Бомбадилу та один одному, але мою увагу привернула одна річ. «І, будь ласка, запам’ятайте всі до одного, — сказав один з них, — прізвисько Торбинс вживати не можна. Я — скажімо, Підкопай, якщо вже доведеться якось називатися.» Це мене до того зацікавило, що я подався за гобітами. Коли їм відчинили ворота, прошмигнув за ними слідом. Можливо, пан Торбинс має цілковиту рацію, щоб приховувати своє ім’я, але у такому разі я порадив би йому та його супутникам бути обережнішими.
— Не бачу, хто тут може бути цікавим до мого ймення, — сердито відказав Фродо, — та хотілося б знати, чому ви так цікавитесь ним! Можливо, у пана Блукача є цілковита рація, щоб шпигувати й підслуховувати, але тоді б я порадив йому пояснити це одверто!
— Добра відповідь! — посміхнувся Блукач. — Але пояснення буде найпростіше: я шукаю гобіта, що зветься Фродо Торбинс, і мені потрібно знайти його якнайшвидше. Я дізнався, що він хоче вивезти з Гобітанії… скажімо, якусь цінну річ, дуже важливу для мене та моїх друзів.
Фродо підвівся з крісла, і Сем, метнувши у незнайомця розлючений погляд теж скочив.
— Ні, зрозумійте мене правильно, — додав Блукач. — Я збережу таємницю краще за вас самих. А берегти її треба ретельно! — Він нахилився до гобітів, пильно придивився до них і сказав тихо: — Стежте за кожною тінню! Чорні Вершники побували в Бригорі. Кажуть, що в понеділок один приїхав Зеленим шляхом, а другий з’явився пізніше — з півдня.
Запала тиша. Нарешті Фродо сказав Піну та Сему:
— Я мусив відразу здогадатися, з того, як брамник зустрів нас! І хазяїн заїзду, здається, щось чув… Для чого він так наполягав, щоб ми завітали до зали? Й чому ми ні з того ні з сього поводилися там як дурні? Ех, треба було сидіти тут!
— Слушно, так було б краще, — сказав Блукач. — Я попередив би вас, щоб не ходили, але хазяїн не пустив мене до вас, ще й не схотів передати на словах.
— Отже, ви вважаєте, що він…
— Ні, старий Барилко не має на думці нічого злого. Просто він не полюбляє таємничих заброд на кшталт мене — (Фродо подивився на нього з подивом). — Я маю досить подозрілий вигляд, чи не так? — сказав Блукач, якось дивно зігнувши вуста, й очі його блиснули. — Але, сподіваюся, ми впізнаємо одне одного краще. А вже тоді ви мені поясните, що скоїлося з вами під кінець співу. Адже ця невинна витівка…
— Цілком випадкова! — перепинив його Фродо.
— Он воно як! Випадкова! Але цей випадок може причинити вам чималу небезпеку.
— Небезпек ми мали досить і раніше. Я знав, що Вершники переслідують мене; але зараз вони з нами розминулись і зникли.
— Не варто розраховувати на це! — різко заперечив Блукач. — Вони повернуться. З’являться також ще інші. Їх багато. Я знаю, скільки їх. Я знаю, хто вони такі. — Він зупинився, очі його стали жорсткими й холодними. — До того ж тут, у Бригорі, не усім можна вірити. Скажімо, Білл Терник — Поганий, про нього йде поговір в окрузі, і неприємні особи відвідують його. Одного з них ви могли побачити у залі — такий собі смаглявий насмішник. Вони вийшли удвох відразу після вашого «випадкового» стрибка. Серед прибульців з півдня не всі заслуговують на співчуття, ну, а Терник продасть що завгодно й кому завгодно і робитиме зло тільки заради розваги.
80 
