Последние отзывы

  2  

- Це можна перенести, - миттю відповів портрет. Серце в прем'єр-міністра стислося. Цього він і боявся. -Але я справді волів би поговорити…

- Ми влаштуємо так, щоб президент забув подзвонити. Замість сьогодні - він зателефонує завтра, - пояснив чоловічок- Прошу негайно відповісти панові Фаджу.

- Я… ох, добре, - кволо вимовив прем'єр-міністр. - Так, я зустрінуся з Фаджем.

Він поспішив до письмового столу, на ходу поправляючи краватку. Ледве встиг сісти й надати обличчю, на його думку, спокійного й безтурботного виразу, як за решіткою порожнього мармурового каміна спалахнув яскраво-зелений вогонь. Намагаючись не виказати ані найменшого подиву чи тривоги, прем'єр-міністр спостерігав, як у вогні з'явився тілистий чолов'яга, що крутився швидко, мов дзиґа. За кілька секунд той уже ступив на вишуканий антикварний килим, стріпуючи попіл з рукавів довгої в тонку смужку мантії. У руках прибулець тримав зеленого капелюха-котелка.

- О…, пане прем'єре, - Корнеліус Фадж простяг руки у вітальному жесті, - радий знову бачити вас.

Прем'єр-міністр не спромігся щиро відповісти на це привітання, тому промовчав. Його анітрохи не втішила зустріч з Фаджем. чиї випадкові з'яви. достатньо тривожні самі по собі, найчастіше означали, що зараз він почує щось дуже неприємне. До того ж, вигляд у Фаджа був помітно виснажений. Він схуд. полисів, посивів, а його обличчя було якесь зіжмакане Прем'єр-міністрові вже траплялося бачити політиків з подібним виглядом, і це ніколи не віщувало нічого доброго.

- Чим можу бути корисний?-поцікавився він. нехай-ж потискаючи Фаджеві руку і вказуючи на незручний стілець перед письмовим столом.

- Навіть назнаю, з чого почати.-пробурмотів Фадж, підтяг стільця, сів і поклав собі на коліна зелений котелок. - Що за тиждень, що за тиждень…

- І у вас він був поганий? - холодно запитав прем'єр-міністр, даючи зрозуміти, що йому цілком вистачає власних турбот і Фаджеві неприємності його не обходять.

- Звісно, що так. - зізнався Фадж. утомлено потираючи очі й похмуро зиркаючи на прем'єр-міністра. - Такий самий тиждень, як у вас. Брокдейльський міст, убивства Боунз і Венс… а що вже казати про хаос на заході країни…

- Ви… е-е… ваші люди були… були пов'язані з цими… з цими подіями, так?

Фадж пронизав прем'єр-міністра суворим поглядом.

- Авжеж були. - підтвердив він. - Ви ж. напевно, зрозуміли, що відбувається?

- Я… - завагався прем'єр-міністр.

Саме через подібні манери він так не любив Фаджеві візити. Бо він же. зрештою, прем'єр-міністр, і йому не подобається почуватися якимсь неуком-школяриком. А саме так він почувався від найпершої зустрічі з Фаджем у перший же його вечір на посаді прем'єр-міністра. Пам'ятав її, ніби це сталося вчора, і знав, що згадка про ту зустріч переслідуватиме його до самої смерті.

Він стояв собі у цьому ж кабінеті насолоджуючись своїм тріумфом після стількох років потаємних задумів та інтриг, коли почув, так само, як і сьогодні, кахикання за спиною. Обернувся я побачив, як до нього звертається цей огидний портретик, повідомляючи, що зараз прибуде й відрекомендується міністр магії.

Природно, він тоді подумав, що збожеволів через перенапруження довгої виборчої кампанії. Він був невимовно переляканий, коли до нього заговорив портрет, але то ще були квіточки порівняно з тим, що він відчув, коли з каміна вистрибнув чаклун-самозванець і потиснув йому руку. Він мовчав як риба, доки Фадж люб'язно пояснював про чаклунів з відьмами, що таємно живуть по цілому світі, і запевняв, що вони його не турбуватимуть, бо Міністерство магії взяло на себе відповідальність за всю чаклунську громаду і стежить, щоб немагічне населення нічого про них не дізналося. Це була, за словами Фаджа, непроста робота, яка охоплювала все-від інструкцій про користування мітлами до нагляду за популяцією драконів (прем'єр-міністр пригадав, як після цих слів він ухопився за стіл, щоб не впасти). А ще Фадж тоді по-батьківському поплескав ошелешеного прем'єр-міністра по плечу.

- Не журіться, - заспокоїв він. - скоріше за все, ви мене більше ніколи не побачите. Я можу вас потривожити лише тоді, як у нас станеться щось дуже серйозне - таке, що зможе зачепити маґлів. тобто немагічне населення. А так живіть собі й робіть свою справу. До речі, ви на все це реагуєте набагато краще за свого попередника. Він намагався викинути мене з вікна, думав, що я - провокація, спланована опозицією.

Тієї миті прем'єр-міністр нарешті здобувся на голос,

  2