Особенно,... 
51 
- Ніяких плащів. Зайди, щоб усі тебе бачили. Ти ж цього й хотів.
Гаррі рішуче пішов у відчинені двері-що завгодно, аби лиш позбутися Снейпа. Велика, зала з її чотирма довгими учнівськими столами та вчительським столом на підвищенні була, як завжди, прикрашена свічками, що плавали в повітрі. Тарелі від їхнього світла виблискували й сяяли. Але для Гаррі це все злилося в одну мерехтливу пляму, бо він так швидко йшов, що проскочив гафелпафський стіл перш, ніж його звідти помітили. А коли учні почали зіскакувати з місць, щоб його роздивитися, він уже побачив Рона й Герміону, кинувся вздовж лав і за хвильку втиснувся між ними.
- Де ти… мамонько, що з твоїм обличчям? - витріщився на нього Рон разом з усіма, хто був поблизу.
- А що, щось не так? - здивувався Гаррі. а тоді схопив ложку і придивився до свого викривленого відображення.
- Ти весь у крові! - зойкнула Герміона. - Йди сюди…
Вона підняла чарівну паличку, вимовила "Терґео!", й стерла засохлу кров.
- Дякую, - сказав Гаррі, мацаючи своє вже чисте обличчя. -А як мій ніс?
- Нормально, - стурбовано відповіла Герміона. -А що таке? Гаррі, що сталося? Ми так злякалися!
- Розкажу потім, - спинив її Гаррі. Він прекрасно розумів, що Джіні. Невіл, Дін і Шеймус нашорошили вуха; навіть Майже-Безголовий Нік, ґрифіндорський привид, і той завис над столом, щоб підслухати розмову.
- Але… - не стрималася Герміона.
- Не зараз. Герміоно, - повторив Гаррі похмуро й багатозначно. Він сподівався, що всі вважатимуть, ніби він потрапив у якусь героїчну сутичку, бажано з участю двох-трьох смертежерів і дементора. Та ба - Мелфой рознесе цю ганебну історію по всіх-усюдах, хоч можливість, що більшість ґрифіндорських вух її не почують, усе-таки існувала.
Гаррі потягся повз Рона по курячі ніжки та чіпси, але не встиг узяти, бо страви зникли, а замість них з'явився десерт.
- Ти знову пропустив Сортування, - сказала Герміона, а Рон поліз по великий шоколадний пудинг.
- Капелюх щось цікаве розповідав? - запитав Гаррі, беручи пиріг з мелясою.
- В основному те саме… радив усім єднатися всупереч ворогам… ну, сам знаєш.
- А Дамблдор згадував Волдеморта?
- Ще ні, але ж він завжди виголошує головну промову після бенкету, правда? Лишилося вже небагато.
- Снейп казав, що Геґрід запізнився на бенкет…
- Ти бачив Снейпа? Як це? - насилу проказав Рон, бо його рот був напханий пудингом.
- Нарвався на нього, - ухильно відповів Гаррі.
- Геґрід запізнився всього на кілька хвилин, - повідомила Герміона. - Дивися, Гаррі, він тобі махає.
Гаррі глянув на вчительський стіл і всміхнувся Геґрідові, котрий і справді махав йому рукою. Геґрід так і не навчився поводитися з гідністю професорки Макґонеґел, виховательки ґрифіндорського гуртожитку, яка сиділа поруч з ним, ледве сягаючи головою Геґрідового плеча. Вона дуже несхвально оцінювала надмірну радість його вітання. Гаррі здивовано помітив, що по другий бік від Геґріда сидить учителька віщування, професорка Трелоні; вона зрідка покидала свою кімнатку на вежі, а на бенкетах з приводу початку навчального року він її досі взагалі не бачив. Вона була, як завжди, чудернацька, обвішана блискучим намистом і довжелезними шалями, з очима, побільшеними окулярами до величезного розміру. Гаррі вважав її напівшахрайкою, тому був вражений, коли наприкінці минулого навчального року виявив, що саме вона виголосила пророцтво, яке спонукало Лорда Волдеморта вбити батьків Гаррі й напасти на нього самого. Після цього Гаррі уникав її товариства. На щастя, цього року він уже не вивчатиме віщування. її великі, як маяки, очі глянули в його бік; він блискавично відвернувся до слизеринського столу. Драко Мелфой жестами розквашував уявного носа, а у відповідь гримів регіт і лунали оплески. Гаррі втупився очима у свій пиріг з мелясою, а в грудях йому знову запекло. Зараз він багато віддав би за змогу зійтися з Мелфоєм віч-на-віч у двобої…
- То що хотів професор Слизоріг? - запитала Герміона.
- Дізнатися, що було в міністерстві, - відповів Гаррі.
- Як і всі тут присутні, - пирхнула Герміона. - Нас про це в поїзді ого як випитували, скажи, Роне?
- Ага,-підтвердив Рон.-Усі хотіли знати, чи ти справді «Обранець»…
- На цю тему ведеться багато розмов навіть між привидами, - втрутився Майже-Безголовий Нік, нахиливши до Гаррі свою напіввідрубану голову. - А я вважаюся таким собі поттерознавцем; усім відомо, що ми в дружніх стосунках. Одначе я завірив спільноту духів, що не витягатиму з тебе зайвої інформації. «Гаррі Поттер знає, що може цілком мені довіряти», - сказав я їм. - «Я краще помру, ніж не виправдаю його довіри».
51 
