70 
Чи не вперше за ці три дні Гаррі геть забув про Крічера. Перша його думка була, що то повернувся й увірвався на кухню Люпин, тож якусь частку секунди він не міг зрозуміти, що за клубок кінцівок, борюкаючись, з'явився прямо з повітря біля його стільця. Він зірвався на ноги, а Крічер виборсався з клубка, низько вклонився Гаррі і проскрипів:
— Крічер повернувся зі злодюжкою Манданґусом Флечером, хазяїне.
Манданґус випростався й вихопив чарівну паличку, але Герміона виявилася спритнішою.
— Експеліармус!
Манданґусова паличка підлетіла вгору й Герміона її впіймала. Вирячивши очі, Манданґус кинувся до сходів. Рон перехопив його, наче регбіст, і Манданґус глухо гепнувся на кам'яну підлогу.
— Шо? — заревів він, пручаючись, щоб вивільнитися з Ройової хватки. — Шо я зробив? Нацькували на мене клятого ельфа, та шо ви собі думаєте, шо я вам зробив, пустіть мене, пустіть, бо…
— Не в тому ти стані, щоб нас лякати, — урвав його Гаррі. Він кинув газету, двома великими кроками перетнув кухню й присів біля Манданґуса, що перестав пручатися й дивився на нього з жахом. Рон, важко дихаючи, встав і дивився, як Гаррі навмисне націлив чарівну паличку просто в Манданґу—сів ніс. Манданґус смердів старим потом і тютюновим димом. Волосся в нього було сплутане, а мантія засмальцьована.
— Крічер просить вибачення, хазяїне, за затримку з доставкою злодія, — прохрипів ельф. — Флечер знає, як уника—тицолону, він має багато схованок і спільників. Але Крічер таки загнав його в кут.
— Ти дуже добре все зробив, Крічере, —сказав Гаррі, і ельф низенько вклонився.
— Так, маємо до тебе кілька запитань, — сказав Гаррі Манданґусові, але той одразу закричав:
— Та я запанікував, ясно? Я не хотів у це влазити, ти вибачай, братан, але я не збирався на халяву підставляти заради тебе свій зад, і той клятий Відомо—Хто налетів прямо на мене, та хто завгодно дав би звідти драла, я ж сто разів казав, шо не хочу з вами…
— До твого відома — крім тебе, ніхто не роз'явився, — урвала його Герміона.
— Ну, ви ж там усі такі герої, а я не герой, я ніколи не вдавав, ніби хочу на барикади…
— Нас не цікавить, чого ти втік і покинув напризволяще Дикозора, — сказав Гаррі, ще ближче підносячи чарівну паличку до мішкуватих і налитих кров'ю Манданґусових очей. — Ми й тоді вже знали, що на таке лайно, як ти, не можна покладатися.
— Ну, то нашо ти нацькував на мене домашніх ельфів? Ти шо, знов згадав про ті келихи? Та в мене їх давно нема, інакше б я їх тобі…
— Мене цікавлять не келихи, хоч це вже тепліше, — сказав Гаррі. — Заткнися й слухай.
Як добре, що в нього нарешті з'явилася справа, що він нарешті міг здобувати крихти правди. Його чарівна паличка була вже так близько до злодієвого носа, що той аж очі скосив, щоб бачити її кінчик.
— Коли ти почистив цей будинок від усього коштовного, — почав було Гаррі, але Манданґус знову не дав йому догово рити.
— Та Сіріус плювати хтів на те все барахло…
Задріботіли чиїсь кроки, блиснула мідь, голосно брязнуло й почувся болісний зойк. Це Крічер налетів на Манданґуса і вгатив його каструлею по голові.
— Заберіть його, заберіть, замкніть його! — зарепетував і зіщулився Манданґус, бо Крічер знову підняв над собою важку посудину.
— Крічере, не смій! — вигукнув Гаррі.
Крічерові тоненькі ручки тремтіли під вагою каструлі, піднятої над головою.
— Може, ще разочок, хазяїне Гаррі? На щастя… Рон зареготав.
— Він нам потрібен притомний, Крічере, але якщо його треба буде переконати, ти зробиш йому таку честь,—мовив Ікррі.
— Дуже вам дякую, хазяїне, — ще раз уклонився Крічер і відступив на кілька кроків, з ненавистю дивлячись на І Манданґуса великими вицвілими очима.
— Коли ти почистив цей будинок від усіх коштовностей, —І знову почав Гаррі, — ти забрав багато речей з серванта на кухні. Там був один медальйон. — У Гаррі раптом пересохло в роті. Він відчував, що Рона й Герміону теж охопило хвилювання. — Що ти з ним зробив?
— А шо? — відповів питанням на питання Манданґус. —: Хіба він цінний?
— Він і досі в тебе! — крикнула Герміона.
— Ні, не в нього, — проникливо заперечив Рон. — Він просто в розпуці, що не взяв за нього більше грошей.
— Більше? — перепитав Манданґус. — Це було б, зараза, дуже непросто… я й так віддав його на шару, єпересете. А шо я мав робити?
— Тобто?
— Я продавав собі на Алеї Діаґон, а вона підходить і питає, чи маю я ліцензію на торгівлю магічними предметами. Нишпорка паскудна. Хотіла мене оштрафувати, але їй упав у око медальйончик, і вона його забрала й сказала, шо на цей раз мені пощастило.
70 
