ФАНТАСТИКА

ДЕТЕКТИВЫ И БОЕВИКИ

ПРОЗА

ЛЮБОВНЫЕ РОМАНЫ

ПРИКЛЮЧЕНИЯ

ДЕТСКИЕ КНИГИ

ПОЭЗИЯ, ДРАМАТУРГИЯ

НАУКА, ОБРАЗОВАНИЕ

ДОКУМЕНТАЛЬНОЕ

СПРАВОЧНИКИ

ЮМОР

ДОМ, СЕМЬЯ

РЕЛИГИЯ

ДЕЛОВАЯ ЛИТЕРАТУРА

Последние отзывы

Слепая страсть

Лёгкий, бездумный, без интриг, довольно предсказуемый. Стать не интересно. -5 >>>>>

Жажда золота

Очень понравился роман!!!! Никаких тупых героинь и самодовольных, напыщенных героев! Реально,... >>>>>

Невеста по завещанию

Бред сивой кобылы. Я поначалу не поняла, что за храмы, жрецы, странные пояснения про одежду, намеки на средневековье... >>>>>

Лик огня

Бредовый бред. С каждым разом серия всё тухлее. -5 >>>>>

Угрозы любви

Ггероиня настолько тупая, иногда даже складывается впечатление, что она просто умственно отсталая Особенно,... >>>>>




  159  

Роланд стояв у дверях, не звертаючи уваги на сирени, що наближалися. Переломивши дробовик, він поторсав механізм накачування повітря й викинув усі масивні червоні патрони на тіло Дилівена. А потім до патронів приєдналася і рушниця.

— Ти небезпечний дурень, якого слід було б відправити на захід, — сказав стрілець, звертаючись до непритомного чоловіка. — Ти забув обличчя свого батька.

Переступивши через тіло, він підійшов до екіпажа стрільців, двигун якого досі працював вхолосту. Роланд заліз усередину через дверцята пасажирського сидіння й ковзнув за кермо.

8

«Ти зможеш вести цей екіпаж?» — спитав він у верескучої белькотливої істоти, що звалася Джеком Мортом.

Ясної відповіді він не отримав — Морт не переставав кричати. Стрілець зрозумів, що це істерія, однак не зовсім щира. Джек Морт влаштував істерику навмисне, аби уникнути будь-якої розмови з цим потойбічним викрадачем.

«Слухай, — сказав йому стрілець. — У мене вистачить часу для того, щоби сказати ці слова — та й усе інше — рівно один раз. Мій час майже вичерпався. Якщо ти не даси відповіді на моє питання, я виб'ю тобі праве око великим пальцем твоєї правої руки. Я зажену його до упору, а потім вийму твоє очне яблуко з черепа і витру його об сидіння, як козу з носа. Мені цілком вистачить й одного ока. Врешті-решт, це ж не моє око».

Він не міг збрехати Мортові так само, як і Морт — йому. Їхні стосунки були холодними і небажаними з обох боків, однак інтимнішими, ніж найбільш пристрасний акт статевого кохання. Врешті-решт, це було не злиття тіл, а повне поєднання розумів.

Роланд мав на увазі саме те, що сказав.

І Морт це розумів.

Істерика різко припинилася. «Зможу», — сказав Морт. Це була єдина розумна відповідь, яку Роланд зумів видобути з Морта відтоді, як з'явився у нього в голові.

То вперед.

Куди їхати?

Ти знаєш місце, яке називається «Віллідж»?

Так.

Їдь туди.

Куди саме у «Віллідж»?

Поки що просто їдь.

Якщо ввімкнути сирену, поїдемо швидше.

Чудово. Вмикай. І ті ліхтарі, що блимають, теж.

Уперше відтоді, як він перебрав на себе контроль над Мортом, Роланд трохи відійшов назад і дозволив йому керувати тілом. Коли голова M орта повернулася, аби розгледіти приладову панель патрульної машини Дилівана й О'Мейри, Роланд дивився, як вона повертається, але не був ініціатором цієї дії. Та якби замість безтілесного ка він був би фізичною істотою, то вже стояв би навшпиньки, готовий за найменших ознак повстання вистрибнути вперед і взяти на себе контроль.

Та заколоту не було. Цей чоловік убив і скалічив бозна-скільки невинних людей, але не мав жодного наміру втрачати своє дорогоцінне око. Він поклацав перемикачами, натиснув на якийсь важіль, і вони раптом зрушили з місця. Завила сирена, і стрілець побачив, що на передній частині екіпажа пульсує одсвіт червоних вогнів.

«Їдь швидко», — похмуро скомандував Роланд.

9

Незважаючи на блималки, сирену й дудніння клаксона, на який Джек Морт тиснув не перестаючи, доїхати до Грінвіч-Віллідж їм вдалося лише за двадцять хвилин, бо саме була година пік. Надії Едді Діна в світі стрільця поступово руйнувалися, як дамба в зливу. Невдовзі вони зовсім зникнуть.

Море вже поглинуло половину сонця.

«Ну, — сказав Джек Морт, — ми на місці». Він говорив правду (збрехати йому б не вдалося), але для Роланда навколишній пейзаж наче й не змінився: те саме нагромадження будівель, людей і екіпажів. Своїм нескінченним гудінням і згубними випарами екіпажі не тільки запруджували вулиці, але й отруювали повітря. Стрілець подумав, що пари піднімалися від палива, яке спалювали екіпажі. Дивно, що ці люди взагалі жили, а їхні жінки народжували нормальних дітей, а не таких потвор, як ті Пришелепкуваті Мутанти з підгірного краю.

«Куди тепер?» — спитав Морт.

А це найважче. Стрілець приготувався — настільки добре, наскільки зміг.

«Вимкни сирени й блималки. Зупинися біля хідника».

Морт поставив патрульну машину біля пожежного гідранта. «У цьому місті є підземні залізничні колії, — сказав стрілець. — Я хочу, щоб ти відвів мене на станцію, де ці поїзди зупиняються й впускають та випускають пасажирів».

«На котру з них?» — спитав Морт. Ця думка забарвилася в колір душевної паніки. Морт нічого не міг приховати від Роланда, як і Роланд — від Морта. А навіть якщо й міг, то ненадовго.

  159