339 
— Чому це я не можу? — не погодилась Лінда. — Це мого чоловіка вони вхопили.
— Ось саме тому й не можете, — просто сказала Джулія.
— Як ви думаєте це робити? — запитав Роммі у Джекі.
— Ну, я пропоную нам одягнути маски…
— От і всі діла, — промовила Розі, скорчивши гримасу. Всі розсміялися.
— Нам пощастило, — сказав Роммі. — У мене в магазині величезний вибір гелловінських масок.
— Може, я буду Русалонькою, — промовила Джекі дещо замріяно. Зрозуміла, що всі на неї дивляться і зашарілась. — Та все одно ким. У будь-якому випадку нам потрібна зброя. Я маю вдома запасний пістолет — «Беретту». А у вас є що-небудь, Роммі?
— Я відклав декілька штук гвинтівок до сейфа в кабінеті. Мінімум одна там з оптичним прицілом. Не скажу, ніби я передбачав, що наближається щось саме таке, але я відчував, що щось таке наближається.
Заговорив Джо:
— Вам також знадобиться транспорт для відходу. Але не ваш фургон, Роммі, бо його кожний знає.
— У мене є ідея щодо цього, — сказав Ерні. — давайте візьмемо якусь машину зі стоянки салону «Уживані автомобілі Джима Ренні». Там у нього є з півдюжини фургонів з великим пробігом, які він ще навесні прикупив у телефонної компанії. Вони стоять віддалік, позаду всіх інших. Скористатися машиною, яка належить йому, це була б, як ви це звете — знаменна справедливість.
— А яким таким чином ви збираєтесь дістати ключа? — спитав Роммі. — Залізти в його кабінет в тім салоні?
— Якщо в тієї машини, яку ми виберемо, не електронна система запалювання, я її й без ключа заведу, — запевнив Ерні. І додав, насуплено дивлячись на Джо: — Я волів би, щоб ти не розповідав про це моїй онуці, юначе.
Джо відреагував на це пантомімою, показуючи, ніби він зашморгує собі рота на зіпер, що викликало новий вибух загального реготу.
— Початок надзвичайних міських зборів призначено завтра на сьому вечора, — сказала Джекі. — Якщо ми ввійдемо до поліцейської дільниці десь близько восьмої…
— Можна зробити краще, — перебила її Лінда. — Якщо я мушу йти на ті кляті збори, нехай з цього буде хоч якась користь. Я одягну сукню з великими кишенями і візьму з собою поліцейську рацію — ту, запасну, яку я завжди вожу в моїй власній машині. Ви двоє сидітимете у фургоні напоготові.
У кімнаті немов забриніло напругою, всі це раптом відчули. Діло почало набувати справжності.
— Біля дебаркадеру позаду мого магазина, — кивнув Роммі. — Щоб залишатися непоміченими.
— Тільки-но Ренні візьметься за свою промову, — продовжила Лінда. — Я подам вам потрійним клацанням виклик по радіо. Це буде сигнал вам вирушати.
— А скільки полісменів може бути в дільниці? — запитала Лісса.
— Можливо, мені вдасться про це дізнатися у Стейсі Моґґін, — сказала Джекі. — А втім, багато людей там не мусить бути. Навіщо їм там сидіти? Наскільки Великому Джиму відомо, не існує ніяких підпільних «друзів Барбі» — є лише створені ним самим солом'яні опудала, якими він усіх лякає.
— Крім того, він потурбується, щоби його ніжна срака добре охоронялася, — додала Джулія.
На це теж дехто засміявся, але дуже стурбованою виглядала матінка Джо.
— Але ж у поліцейській дільниці все одно хтось залишиться, не важливо, скільки саме їх там буде. Що ви збираєтесь робити, якщо вони почнуть вам опиратися?
— Не почнуть, — запевнила Джекі. — Ми їх самих позамикаємо у камерах раніше, ніж вони зрозуміють, що відбувається.
— А якщо вони все-таки будуть опиратися?
— Тоді ми будемо намагатися нікого не вбити, — голос Лінди звучав спокійно, але очі в неї були, наче в істоти, котра останнім зусиллям волі зібрала всю свою хоробрість для того, щоб порятуватися. — Хоча вбивства, либонь, все одно будуть, якщо Купол залишиться стояти довший час. Страта Барбі й мого чоловіка на Меморіал-плазі стане в цій справі лише початком.
— Ну от, скажімо, ви їх звідти витягли, — промовила Джулія. — Куди ви їх дінете? Привезете сюди?
— Не можна, — заперечила Пайпер і торкнулася своїх все ще припухлих губ. — Я вже в чорному списку Ренні. Не кажучи вже про того парубка, що тепер виступає в ролі його персонального охоронця, Картера Тібодо. Мій пес його погриз.
— Ніяке місце поблизу центру міста не годиться, — сказала Розі. — Вони можуть обшукувати всі будинки підряд. Бачить Бог, копів у них тепер достатньо.
— Плюс усі ті, хто тепер носять на руках голубі пов'язки, — додав Роммі.
339 
