138 
Запала мовчанка. Вітер і дощ хльостали по будинку.
— Ти повинен комусь про це сказати, — порадив Рон.
— Минулого разу я сказав Сіріусу.
— То скажи йому й зараз!
— А як? — спохмурнів Гаррі. — Амбридж стежить за совами і за каміном, ти що, забув?
— Тоді скажи Дамблдорові.
— Я вже тобі казав — він знає, — відрізав Гаррі. звівся на ноги, зняв з кілочка плащ і накинув на плечі. — Немає потреби говорити йому ще раз.
Рон, застібаючись, замислено дивився на Гаррі.
— Дамблдор хотів би знати, — сказав він. Гаррі стенув плечима.
— Ходімо… нам ще треба попрацювати з мовчальними закляттями.
Вони квапливо й мовчки ішли темною галявиною, ковзаючи і спотикаючись у баюрах. Гаррі був у полоні думок. Чого ж так прагнув Волдеморт? Що ж саме відбувалося не так швидко?
«…він має й інші плани… плани, які може здійснити без зайвого розголосу… те, що можна здобути лише таємно… це така зброя. Те, чого він не мав минулого разу».
Гаррі вже з місяць не згадував цих слів. Був занадто заглиблений у гоґвортські події, занадто заклопотаний постійним двобоєм з професоркою Амбридж, несправедливістю міністерського втручання… але тепер він їх знову згадав і замислився… Волдемортова лють була виправдана, якщо він так і не наблизився до володіння зброєю , яка б вона не була. Може, йому став на заваді Орден і перешкодив нею заволодіти? Де вона зберігалася? У кого зараз?
— Мімбулус мімблетонія, — пролунав Ронів голос, і Гаррі саме вчасно отямився, щоб пролізти крізь отвір за портретом до вітальні.
Схоже було, що Герміона досить рано пішла спати, залишивши на столі біля каміна купу в’язаних ельфівських шапочок, а в кріслі — Криволапика, що згорнувся клубочком. Гаррі був навіть радий, що її немає, бо не дуже хотів обговорювати біль у шрамі і вислуховувати її наполягання, щоб ішов до Дамблдора. Рон стурбовано на нього зиркав, але Гаррі витяг підручники замовлянь і сів до роботи над рефератом. Зосередитися ніяк не вдавалося, і він май же нічого не написав. Незабаром Рон повідомив, що теж іде спати.
Минула північ, а Гаррі читав і перечитував абзац про використання цингової трави, любистку та чхального зілля, не сприймаючи ані слова.
«Ці рослини найбільше впливають на запальні процеси мозку і тому застосовуються в медичних препаратах для одурманення та збивання з пантелику, коли чаклун бажає досягти ефекту нерозважливості й необачності..»
…Герміона казала, що Сіріус, відколи його замкнули на площі Ґримо, став необачний…
«…найбільше впливають на запальні процеси мозку і то му застосовуються…»
…у «Щоденному віщуні» подумають, що в нього запалення мозку, якщо довідаються, що він відчуває Волдемортів настрій…
«…тому застосовуються в медичних препаратах для одурманення та збивання з пантелику…»
…одурманення — це те, що відбувається з ним, бо як він може знати, що відчуває Волдеморт? Що то за химерний зв’язок між ними, так і не розтлумачений йому Дамблдором?
«…коли чаклун бажає…»
…Гаррі так хотів би заснути…
«…досягти ефекту нерозважливості…»
…Було так тепло й зручно в кріслі біля каміна, коли дощ собі періщив у шибки, Криволапик муркотів, а вогонь легенько потріскував…
Книга вислизнула з обм’яклих рук Гаррі і з глухим стуком упала на килимок. Слова схилилася набік…
Він знову блукав коридором без вікон, і кроки його відлунювали в тиші. Коли вдалині з’явилися двері, серце в нього закалатало… якби ж то він зумів їх відчинити… пройти крізь них…
Він простяг руку… ось–ось торкнеться їх кінчиками пальців…
— Гаррі Поттере, паничу!
Здригнувся й прокинувся. У вітальні давно вже погасли свічки, але біля нього щось ворушилося.
— Хто це? — випростався Гаррі в кріслі. Вогонь уже дотлівав, а кімната була оповита темрявою.
— Добі приніс вашу сову, паничу! — пискнув голосочок.
— Добі? — перепитав Гаррі, вдивляючись у темряву, звідки долинав голос.
Ельф–домовик Добі стояв біля столу, на якому Герміона залишила з півдесятка в’язаних шапочок. Його величезні гострі вуха стирчали з–під усіх, здається, шапочок, сплетених за весь цей час Герміоною. Він натягнув їх одну на одну, і голова його тепер здавалася довшою ледь чи не на метр. Зверху, на найвищому бомбончику, височіла, незворушно ухкаючи, явно вилікувана Гедвіґа.
138 
