141 
— Оце нам підійде, коли будемо робити приголомшення, — радісно сказав Рон, штурхаючи ногою подушку.
— А гляньте на ці книжки! — розхвилювалася Герміона, проводячи пальцем по палітурках великих томів у шкіряних оправах. — «Посібник із загальних заклять та їхніх протидій» … «Як перехитрувати темні мистецтва» … «Довідник із самозахисту»… ого… — Вона озирнулася, сяючи від захвату, і Гаррі зрозумів, що наявність сотень книжок нарешті переконала Герміону, що вони затіяли потрібну справу. — Гаррі, це просто чудово! Ми тут маємо все, що нам треба!
І довго не роздумуючи, вона взяла з полички «Закляття для заклятих», сіла на найближчу подушку й заглибилася в читання.
У двері легенько постукали. Гаррі озирнувся. Прийшли Джіні, Невіл, Лаванда, Парваті та Дін.
— Ого, — вражено роззирнувся Дін. — Що це за приміщення?
Гаррі почав пояснювати, але не встиг закінчити, коли прибули нові учні, тож мусив починати все спочатку. О восьмій годині вже були зайняті всі подушки. Гаррі підійшов до дверей і повернув ключа, що стирчав у замку. Замок голосно клацнув, і всі затихли, дивлячись на Гаррі Герміона акуратно позначила недочитану сторінку «Заклять для заклятих» і відклала книжку.
— Ну… — трохи нервово промовив Гаррі. — Цю кімнату ми знайшли для практичних занять, і ви її теж… е–е… спромоглися знайти.
— Тут фантастично! — вигукнула Чо, і кілька учнів схвально загомоніли.
— Якось дивно, — насупився Фред. — Ми колись тут ховалися від Філча, пам’ятаєш, Джорджику? Але тоді це була звичайна комірчина для мітел.
— Гаррі, а це що таке? — поцікавився Дін, показуючи на стереоскопи та Зловороже Люстерко.
— Детектори темряви, — пояснив Гаррі, ступаючи до них між подушками. — В основному всі вони свідчать про наближення темних чаклунів або ворогів, але на них не варто занадто покладатися, бо вони можуть водити за носа…
Якусь мить він дивився на потріскане Зловороже Люстерко. Там рухалися якісь тьмяні постаті, але жодної не можна було розпізнати. Він повернувся до люстра спиною.
— Я думав, з чого б ми могли почати, і… е–е… — Він помітив підняту руну. — Що, Герміоно?
— Думаю, нам треба обрати керівника, — запропонувала Герміона.
— Та ж Гаррі керівник, — миттю озвалася Чо й поглянула на Герміону так, ніби та збожеволіла.
Серце в Гаррі знову тьохнуло.
— Так, але я вважаю, що нам треба за це проголосувати, — незворушно пояснила Герміона. — Це формальність, яка дасть йому певні повноваження. Отож… хто за те, щоб Гаррі був нашим керівником?
Усі підняли руки, навіть Захаріас Сміт, хоч і зробив він це неохоче.
— Дякую, — сказав Гаррі, відчуваючи, як палає обличчя. — І… що, Герміоно?
— Ще я думаю, що нам треба вибрати для себе назву, — бадьоро запропонувала вона, не опускаючи руки. — Це сприятиме усвідомленню нашої єдності й колективного духу. Ви так не вважаєте?
— Може, назвемося «Ліга боротьби з Амбридж»? — з надією запитала Анжеліна.
— Або «Група боротьби з маразмом Міністерства магії»? — запропонував Фред.
— Я думала, — Герміона грізно глянула на Фреда, — що треба вибрати назву, почувши яку, ніхто б не здогадався чим ми займаємось. Ми б тоді могли безпечно користуватися назвою не тільки на наших зустрічах.
— Може, «Група боротьби» або «Дружня асоціація»? — сказала Чо. — Скорочено ГБ або ДА, щоб ніхто не зрозумів, що ми маємо на увазі?
— Краще ДА, — втрутилася Джіні. — Тільки нехай це розшифровується, як «Дамблдорова армія», бо міністерство цього найбільше боїться, правда?
Почулися схвальний гомін та сміх.
— Чи всі підтримують ДА? — рішуче запитала Герміона і стала коліном на подушку, готуючись лічити голоси. — Абсолютна більшість… рішення прийнято!
Вона приколола до стіни аркуш пергаменту з усіма їхніми підписами й написала зверху великими літерами:
ДАМБЛДОРОВА АРМІЯ
— То що, — сказав Гаррі, коли вона знову сіла, — починаємо заняття? Я подумав, що насамперед нам треба вивчити «Експеліармус», тобто роззброювальне закляття. Хоч воно й просте, зате дуже корисне…
— Ой, прошу тебе, — закотив очі і склав на грудях руки Захаріас Сміт. — Не думаю, що «Експеліармус» дуже нам допоможе в боротьбі з Відомо–Ким.
— Я користувався цим проти нього, — спокійно заперечив Гаррі. — У червні воно врятувало мені життя.
Сміт розгублено роззявив рота. Учні в кімнаті притихли.
141 
