86 
Учні заходили до класу тихенько. Ніхто ще не знав професорки Амбридж і не міг передбачити, чи буде вона дуже сувора щодо дисципліни.
— Ну, добрий день! — привіталася вона, коли, нарешті, всі порозсідалися.
Дехто з учнів пробелькотів у відповідь: «Добрий день».
— Овва, — сказала професорка Амбридж. — Цього мало. Ви повинні відповідати так: «Добрий день, пані професорко Амбридж». Попрошу ще раз. Добрий день, учні!
— Добрий день, пані професорко Амбридж, — пролунав незлагоджений хор.
— Отак–от, — солодко промовила професорка Амбридж. — Було ж не дуже складно, правда? Прошу сховати чарівні палички й витягти пера.
Багато учнів сумно перезирнулося. Ще ніколи після наказу «сховати чарівні палички» не бувало цікавих уроків. Гаррі поклав свою паличку в портфель і витяг перо, чорнило й пергамент. Професорка Амбридж вийняла з сумочки власну чарівну паличку, незвично коротку, і різко вдарила нею по класній дошці. Там одразу з’явилися слова:
Захист від темних мистецтв. Повернення до основних принципів.
— Досі ви цей предмет вивчали досить фрагментарно і безсистемно, — заявила професорка Амбридж, повернувшись обличчям до класу і переплівши перед собою пальці. — Через постійну зміну вчителів, які, до речі, не завжди дотримувалися схваленої міністерством програми, ви, на жаль, далеко відстали від того рівня, якого маєте цього року досягти для успішного отримання СОВ.
Можу вас, однак, утішити тим, що ми залагодимо всі ці проблеми. Цього року будемо дотримуватися ретельно структурованого й затвердженого міністерством теоретичного курсу захисних чарів. Прошу записати наступне.
Вона знову вдарила по дошці. Перший напис зник, а натомість з’явилися «Цілі курсу».
- 1. Розуміння принципів, що лежать в основі захисних чарів.
- 2. Розпізнавання ситуацій, у яких можна законно користуватися захисними чарами.
- 3. Співвідношення захисних чарів з контекстом практичних дій.
Кілька хвилин у кімнаті було чути лише порипування пер на пергаменті. Коли учні переписали три цілі курсу, професорка Амбридж запитала: — Чи всі мають «Теорію захисних чарів» Вілберта Слинкгарда?
Учні ствердно загули.
— Мусимо, мабуть, зробити ще одну спробу, — сказала професорка Амбридж. — Коли я вас про щось питаю, ви повинні відповідати: «Так, пані професорко Амбридж» або «Ні, пані професорко Амбридж». Отже, чи всі ви маєте «Теорію захисних чарів» Вілберта Слинкгарда?
— Так, пані професорко Амбридж, — пролунало в класі.
— Добре, — сказала професорка Амбридж. — Прошу знайти там п’яту сторінку і прочитати перший розділ — «Основи для початківців». Жодних зайвих розмов.
Професорка Амбридж відійшла від дошки й усілася на стільці за вчительським столом, пильно стежачи за класом своїми мішкуватими ропушачими очима. Гаррі розгорнув Теорію захисних чарів» на п’ятій сторінці й почав читати.
Розділ був безнадійно нудний, у стилі лекцій професора Бінса. Гаррі відчував, що неспроможний зосередитися. Він перечитував один і той самий рядок з десяток разів, нічого не сприймаючи, окрім двох–трьох перших слів. Минуло кілька мовчазних хвилин. Рон поруч з ним неуважно крутив у пальцях перо, втупившись в одну точку на пергаменті. Гаррі зиркнув праворуч і аж здригнувся від подиву, виходячи з трансу. Герміона навіть не розкрила своєї ‘Теорії захисних чарів». Вона не відводила очей від професорки Амбридж і дерла вгору руку.
Гаррі не пригадував, щоб Герміона коли–небудь відмовлялася читати, коли їй було сказано це робити, чи взагалі, Щоб вона змогла утриматися від спокуси відкрити будь–яку книгу, що опинилася в неї перед носом. Він допитливо поглянув на неї, але вона тільки легенько похитала головою, ніби давала знати, що не готова відповідати на запитання, а сама не відводила очей від професорки Амбридж, яка вперто дивилася в інший бік.
Минуло кілька хвилин, і ось уже не один Гаррі стежив за Герміоною. Розділ, який вони мусили читати, був такий нуднющий, що дедалі більше учнів, замість читати, спостерігали за німою Герміониною спробою перехопити погляд Професорки Амбридж. Коли вже понад півкласу дивилося замість підручників на Герміону, професорка Амбридж, мабуть, вирішила, що далі це ігнорувати неможливо.
— Хочете запитати щось про цей розділ, люба? — звернулася вона до Герміони, ніби щойно її помітивши.
86 
