|
119
- Ти, мабуть, помітив, - Дамблдор уже сидів за своїм столом, - що в ці спогади втручалися.
- Втручалися?-перепитав Гаррі, теж сідаючи.
- Саме так, - підтвердив Дамблдор, - професор Слизоріг намагався змінити власну пам'ять.
- А навіщо це йому?
- По він, гадаю, соромився своїх спогадів. - припустив
Дамблдор. - Він спробував переробити власну пам'ять, щоб показати себе в кращому світлі, і стер ті частини, які не повинні були потрапити мені на очі. Як ти помітив, він це зробив доволі незграбно, і це лише на краще, бо демонструє той факт, що справжня пам'ять і далі існує попри всі ці поверхові видозміни.
І ось, Гаррі, я вперше даю тобі домашнє завдання. Треба буде переконати професора Слизорога поділитися справжніми спогадами, бо ця інформація, безсумнівно, матиме для нас визначальне значення.
Гаррі не зводив з директора погляду.
- Але ж, пане директоре, - якомога шанобливіше сказав він, - навіщо вам я… ви можете скористатися виманологією… чи сироваткою правди…
- Професор Слизоріг-надзвичайно талановитий чаклун, він буде до всього готовий, - пояснив Дамблдор. - Він володіє блокологією незрівнянно краще за бідолашного Морфіна Ґонта, і після того, як я його примусив поділитися зі мною цією пародією на спогади, він, скоріше за все, постійно носить з собою протидію до сироватки правди.
Думаю, силою витискати правду з професора Слизорога безглуздо-я не хотів би, щоб він покинув Гоґвортс. Проте в нього теж є слабкі місця, як і в кожного з нас, і я переконаний, що саме ти зумієш зламати його опір. Гаррі, нам потрібно здобути справжній спогад… наскільки це важливо, ми збагнемо аж тоді, як побачимо, що було насправді. На все добре тобі… і на добраніч.
Спантеличений таким швидким прощанням, Гаррі зірвався на ноги.
- На добраніч, пане директоре.
Уже зачиняючи за собою двері кабінету, Гаррі виразно почув слова Фінеаса Ніґелуса:
- Дамблдоре. я не розумію-невже хлопець зробить це краще за тебе?
- Фінеасе, я й не чекав, що ти зрозумієш. - відповів Дамблдор, а Фоукс знову скрикнув неголосно й мелодійно.
- РОЗДІЛ ВІСІМНАДЦЯТИЙ -
Сюрпризи на день народження
Наступного дня Гаррі розповів Ронові й Герміоні про завдання, яке йому дав Дамблдор. Щоправда, розповідав кожному окремо, бо Герміона й далі відмовлялася перебувати поруч з Роном довше, ніж потрібно, щоб зміряти його зневажливим поглядом.
Рон вважав, що Гаррі взагалі не матиме зі Слизорогом жодних проблем.
- Він тебе любить, - пояснив він за сніданком, розмахуючи виделкою з наколотим шматком яєчні,-і ні в чому тобі не відмовить. Хіба можна відмовити принцикові настійок? Затримайся сьогодні після уроку й запитай його.
Проте Герміоні завдання легким не здавалося.
- Він за всяку ціну хоче приховати, що було насправді, якщо навіть Дамблдор не зміг витиснути з нього правди, - стиха припустила Герміона, коли вони на перерві стояли на безлюдному засніженому подвір'ї. - Горокракси… Горокракси… не чула про таке…
- І ти не чула?
Гаррі був розчарований; він сподівався, що Герміона йому пояснить, що таке ті горокракси.
- Це, мабуть, з найвищого рівня темної магії, бо чого ж Волдеморт хотів про них знати? Думаю, Гаррі, що цю інформацію вивідати буде дуже важко; знайди до Слизорога підхід, продумай стратегію…
- Рон вважає, що треба просто затриматися після уроку настійок…
- То так і зроби, якщо це думка самого Рончика-Бончика, - миттю закипіла дівчина. - Хіба ж Рончик-Бончик хоч раз у житті помилився?
- Герміоно, а ти не могла б…
- Ні!-сердито огризнулася Герміона й побігла, покинувши Гаррі самого стояти по кісточки в снігу.
На уроках настійок цими днями було якось незатишно, може, через те, що Гаррі, Рон і Герміона мусили сидіти за одним столом. Сьогодні Герміона пересунула свій казанок ближче до Ерні й не звертала на Гаррі з Роном уваги.
- А що ти такого зробив? - пробурмотів Рон до Гаррі, поглядаючи на зверхній Герміонин профіль.
Та Гаррі не встиг відповісти, бо Слизоріг уже вимагав тиші.
- Вгамувалися, вгамувалися! Тепер швиденько, бо сьогодні повно роботи! Третій закон Ґолпелота… хто скаже?… Ну хто ж, як не панна Ґрейнджер, прошу!
Герміона заторохтіла, мов кулемет:
- Третій-закон-Ґолпелота-стверджує-що-протиотрута-до-змішаної-отрути-дорівнює-більше-ніж-сумі-проти-отрут-до-кожного-окремого-компонента.
- Точнісінько так! - засяяв Слизоріг. - Десять очок Ґрифіндору! Тепер, якщо ми визнаємо правдивість третього закону Ґолпелота…
119
|