Последние отзывы

  200  

Минуло кілька хвилин, перш ніж Гаррі збагнув, що вони йдуть не до кабінету професорки Макґонеґел, а до Дамблдорового кабінету, а ще за кілька секунд він усвідомив, що й справді - вона ж була заступницею директора… отже, зараз вона директорка… тому той кабінет з гаргуйлем належить їй…

Вони мовчки піднялися рухомими гвинтовими сходами й зайшли в округлий кабінет. Він не знав, чого очікувати: можливо, кабінет буде завішаний чорною тканиною, чи там навіть лежатиме Дамблдорове тіло. Насправді все в кабінеті було таким самим, як і тоді, коли вони з Дамблдором кілька годин тому звідси виходили: срібні прилади сюрчали й випускали клубочки диму на столиках з тонкими ніжками, меч Ґрифіндора за склом виблискував собі у місячному сяйві, а Сортувальний Капелюх лежав на полиці за письмовим столом. Тільки Фоуксове сідало було порожнє - він і досі голосив на подвір'ї. Та ще галерея покійних директорів і директорок Гоґвортсу поповнилася новим портретом… Дамблдор дрімав у золотій рамі над столом, на його гачкуватому носі сиділи схожі на два півмісяці окуляри, а сам він був спокійний і вмиротворений. Поглянувши на цей портрет, професорка Макґонеґел зробила дивний рух, наче додавала собі твердості, а тоді обійшла письмовий стіл і подивилася на Гаррі. Її поранене зморшками обличчя напружилось.

- Гаррі,-сказала вона. - Я хотіла б знати, що ви з професором Дамблдором цього вечора робили, коли покинули межі школи.

- Я не можу вам цього сказати, пані професорко, - відповів Гаррі. Він очікував цього запитання й заздалегідь приготував відповідь. Саме тут, у цьому кабінеті, Дамблдор сказав йому, що Гаррі не може розповідати про зміст їхніх уроків нікому, крім Рона й Герміони.

- Гаррі, це може бути важливо, - наполягла професорка Макґонеґел.

- Так, - погодився Гаррі, - і навіть дуже, але він не хотів, щоб я комусь про це розповідав.

Професорка Макґонеґел суворо глянула на нього.

- Поттере, - Гаррі відзначив, що вона знову звернулася до нього офіційно,-з огляду на смерть професора Дамблдора, ти повинен розуміти, що ситуація змінилася…

- Я так не думаю, - стенув він плечима. - Професор Дамблдор не казав, щоб я перестав виконувати його накази, якщо він помре.

- Але…

- Вам треба знати лиш одне, перш ніж сюди прибуде хтось із міністерства: мадам Розмерта перебуває під дією закляття «Імперіус», вона допомагала Мелфоєві і смертежерам, ось як те намисто й отруєний мед…

- Розмерта? - недовірливо урвала його професорка Макґонеґел, та не встигла вона сказати ще щось, як за їхніми спинами постукали в двері, і в кабінет ввалилися професори Спраут, Флитвік та Слизоріг. а за ними Геґрід, що й далі заливався рясними слізьми й здригався від горя усім своїм велетенським тілом.

- Снейп! - вигукнув Слизоріг, який був найбільше за всіх приголомшений, блідий і спітнілий. - Снейп! Я ж його навчав! Я вважав, що його знаю!

Але ніхто не встиг йому відповісти, бо високо вгорі зі стіни пролунав різкий голос: у свою порожню раму щойно повернувся чаклун з жовтавим обличчям і коротким чорним чубчиком.

- Мінерво, за кілька секунд тут буде пан міністр, він щойно роз'явився з міністерства.

- Дякую, Еверарде, - сказала професорка Макґонеґел і швидко обернулася до вчителів.

- Поки він не прийшов, я мушу поговорити про те, що буде з Гоґвортсом, - квапливо сказала вона. - Я особисто не впевнена, що наступного року варто відкривати школу. Смерть директора від рук нашого колеги залишиться страшною плямою в історії Гоґвортсу. Це жахливо.

- Я впевнена, що Дамблдор волів би, щоб школа працювала й далі, - заперечила професорка Спраут. - На мою думку, якщо сюди захоче приїхати хоч один-єдиний учень, то школа має залишатися відкритою навіть для нього.

- Але чи залишиться в нас після цього хоч єдиний учень? - засумнівався Слизоріг, витираючи спітнілого лоба шовковою хустинкою. - Батьки не захочуть відпускати дітей, і я б їх у цьому не винуватив. Хоч я особисто вважаю, що в Гоґвортсі перебувати не більш небезпечно, ніж будь-де, та навряд чи з цим погодяться матері. Вони бажатимуть, щоб їхні родини були разом, і це цілком природно.

- Я погоджуюся, - сказала професорка Макґонеґел. - Не можна сказати, що Дамблдор не передбачав ситуації, коли заняття в Гоґвортсі можуть бути скасовані. Коли знову було відкрито Таємну кімнату, він думав над тим, щоб закрити школу… а мушу сказати, що вбивство професора Дамблдора для мене значно страшніше, ніж перебування десь там, глибоко під замком, слизеринського монстра…

  200