86 
— Він допомагав утекти маґлородцям, Якслі! — крикнув Гаррі.
Колеги лисуватого чаклуна зчинили ґвалт, і Рон, скориставшись метушнею, схопив місіс Катермол, штовхнув її у все ще відкритий камін і зник. Якслі, нічого не розуміючи, подивився на Гаррі, а тоді на чаклуна, котрого Гаррі відправив у нокаут, а справжній Реґ Катермол заволав:
— Моя дружина! Що з моєю дружиною? Що відбувається? Гаррі побачив, як озирнувся Якслі, і як на його тупуватому
обличчі з'явився проблиск розуміння.
— Ходімо! — крикнув Гаррі Герміоні. Схопив її за руку, й вони застрибнули в камін саме тієї миті, коли в Гаррі над головою вже просвистіло закляття Якслі. Кілька секунд вони покрутилися, мов дзиґи, й виринули з унітаза в туалетній кабінці. Гаррі розчинив двері.
Біля умивальників Рон відбивався від місіс Катермол.
— Реґ, я не розумію…
— Відпусти, я не твій чоловік, вертайся додому!
У кабінці за їхніми спинами почувся шум. Гаррі озирнувся й побачив, що там з'явився Якслі.
— ТІКАЙМО! —загорлав Гаррі. Схопив Герміону й Рона за руки і різко крутнувся на місці.
їх оповила темрява і виникло відчуття, наче тіло стискають невидимі ремені, проте щось було не так… Герміонина рука немовби вислизала з його пальців…
Здавалося, він от—от задихнеться, він нічого не бачив і не чув, і єдине на світі, що він відчував хоча б доторком, це була Ронова рука й Герміонині пальці, що поволі вислизали…
І тут він побачив двері будинку номер дванадцять на площі Ґримо з дверним молоточком у формі змії, та не встиг він набрати в груди повітря, як пролунав крик і блиснуло фіолетове світло. Герміонина рука раптом стисла його, наче кліщами, і все знову занурилося в темряву.
— РОЗДІЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ —
Злодій
Гаррі розплющив очі і його засліпило золотаво—зелене сяйво. Він гадки не мав, що сталося, розумів тільки, що лежить, неначе на листочках та гілочках. Силкуючись набрати повітря в легені, що відчувалися якимись розплющеними, він закліпав і збагнув, що сліпить його яскраве сонце, пронизуючи промінням густе шатро листя над ним. І тут щось смикнулося біля його лиця. Він рвучко став навкарачки, сподіваючись побачити якесь маленьке злюще створіння, однак те "щось" виявилося Роновою ногою. Гаррі роззирнув—ся й побачив, що вони всі троє лежать серед лісу, очевидно, самі.
Гаррі спершу подумав про Заборонений ліс, і на якусь мить, хоч він і розумів, як безглуздо й небезпечно з'являтися їм зараз на території Гоґвортсу, серце його затріпотіло від думки про те, щоб потай відвідати Геґріда в його хижі. Але тут застогнав Рон, Гаррі поповз до нього й усвідомив, що це ніякий не Заборонений ліс. Дерева тут були молодші, росли далеченько одне від одного, і земля не була ще так густо всипана гілками й листям.
Герміона, теж на чотирьох, опинилася біля Рона перша. Гаррі глянув на друга і всі інші думки миттю повилітали з голови. Кров заливала Ронові увесь лівий бік, обличчя виділялося сірою блідістю на тлі опалого листя. Багато—зільна настійка закінчувала свою дію. Рон наполовину ще був Катермолом, наполовину — собою. Волосся рудішало, лице ще більше блідло.
— Що з ним сталося?
— Половнувся, — відповіла Герміона, відгортаючи Ронів рукав, де від крові було найтемніше й наймокріше.
Гаррі дивився, зляканий, як вона роздирала Ронову сорочку. Він завжди вважав, що половнення — щось кумедне, а от
зараз… усе всередині неприємно пересмикнулося, коли Герміона звільнила Ронову руку вище ліктя — там не було великого шматка тіла, наче його акуратно вирізали ножем.
— Гаррі, швиденько — в моїй торбинці пляшечка з напи сом "Есенція ясенця"…
— Торбинка… зараз…
Гаррі побіг до того місця, де приземлилася Герміона, схопив вишиту бісером сумочку й сягнув у неї рукою. Руки одразу ж почали торкатися різних предметів: він відчув шкіряну оправу книжок, вовняні рукави джемперів, підошви взуття…
— Швидше!
Він знайшов на землі свою чарівну паличку й націлився нею в глибини магічної сумочки.
— Акціо ясенець!
З сумочки вилетіла коричнева пляшечка. Він упіймав її і побіг до Герміони й Рона, чиї очі були тепер напіврозплющені, так що прозирали смужки білків.
— Він знепритомнів, — сказала Герміона, й сама доволі бліда. Вона В5КЄ НС була схожа на Мафальду, хоч у волоссі де— не—де ще проступала сивина. — Витягни корок, Гаррі, бо в мене руки трусяться.
86 
