99 
— Ану, глянь на нього, — сказала Сейра, киваючи на Денні.
Малий сидів на траві біля Віриних ґраток для плюща й, застромивши в рот великий палець, сонно дивився на Сейру і Джонні.
Сейра видобула із заднього сидіння «пінто» складану колиску.
— Покласти його на веранді? — спитала вона в Джонні. — Надворі тепло. Хай би поспав на свіжому повітрі.
— На веранді йому буде добре, — сказав Джонні. Вона поставила колиску в затінку, поклала хлопчика й накрила до підборіддя двома укривальцями.
— Спи, малий, — звеліла вона.
Він усміхнувся до неї і одразу заплющив очі.
— Оце так просто? — спитав Джонні.
— Оце так просто, — підтвердила Сейра. Тоді підступила до нього, обняла руками за шию, і він виразно почув, як під сукнею тихенько зашелестіла шовкова білизна. — Поцілуй мене, Джонні, — тихо мовила Сейра. — Я п’ять років чекала, поки ти знов мене поцілуєш.
Джонні обняв її за стан і ніжно поцілував. Уста її розтулилися.
— Ой Джонні, — сказала вона, уткнувшись йому в шию. — Я так люблю тебе.
— І я люблю тебе, Сейро.
— Куди ми підемо? — спитала вона, відступаючи на крок. Тепер її очі були глибокі й темні, як смарагди. — Куди?
4
Він розіслав на горищі сараю, просто на сіні, вицвілу армійську ковдру, стару, але чисто випрану: Повітря на горищі було тепле й духмяне. Десь над ними, під самою покрівлею, зашаруділи й защебетали потривожені ластівки, та скоро вгамувалися. З невеличкого запорошеного віконця було видно будинок і веранду. Сейра протерла шибку й виглянула вниз, на Денні.
— Все гаразд? — спитав Джонні.
— Так. Тут краще, ніж у домі. А то було б наче… — Вона здвигнула плечима.
— Наче ми вплутали й батька?
— Так. А це тільки наше.
— Наше особисте.
— Наше особисте, — погодилася Сейра. Вона лежала на животі, трохи повернувши вбік обличчя на вицвілій армійській ковдрі й зігнувши ноги в колінах. Одну по одній скинула туфлі. — Розстебни мені сукню, Джонні.
Він укляк біля неї і потяг униз змійку. Її звук здався дуже різким серед незворушної тиші. Сейрина спина над краєм білої сорочки була кольору кави з молоком. Джонні поцілував її між лопатками, і Сейра здригнулася.
— Сейро… — прошепотів він.
— Що?
— Я мушу щось тобі сказати.
— Ну?
— Під час одної з операцій хірург помилився й відрізав мені геть усе.
Сейра стукнула його кулаком по плечу.
— Ой Джонні, тобі все жартики, — сказала вона. — А ще в тебе був приятель, що зламав собі хребет на ярмарковій круговерті в Топсемі.
— Точно, — підтвердив він.
— Ну ще б пак, — мовила Сейра. Її рука, ніжна, як шовк, легенько ковзнула вниз по його тілу. — Та ні, не схоже, щоб вони тобі так уже зашкодили, — сказала вона. — Аж ніяк. Може, перевіримо?…
Духмяний запах сіна. Час неначе зупинився. Шорсткі дотики грубої армійської ковдри, ніжні дотики Сейриної плоті, ось вона тут, уся як є. Поринати в неї — однаково що поринати в давню мрію, якої ти ніколи не забував.
— О Джонні, любий… — її голос дзвенів від збудження, долинаючи наче звідкись іздалеку.
Вона палко відповідала на його пестощі. Її волосся дотикалось йому до пліч та грудей, обпалювало шкіру. Він занурив обличчя в ту гарячу темно-русяву пітьму й розчинився в ній.
Солодко пахне сіном, час немов стоїть на місці. Шарудить груба ковдра. Тихенько порипує старий сарай, наче корабель на осінньому вітрі. Крізь шпарки в покрівлі просотуються десятки ясних промінчиків сонячного світла, підхоплюють дрібненькі порошинки сіна, і ті порошинки танцюють і кружляють у повітрі…
Потім вони сиділи біля віконця й дивилися вниз на подвір’я. Сейра натягла сукню просто на голе тіло й на хвильку пішла. Джонні лишився сидіти сам, ні про що не думаючи, тільки з приємністю спостерігаючи крізь віконце, як вона з’явилася внизу на стежці, наче менша на зріст, як перейшла подвір’я і піднялась на веранду.
Нахилилася над дитиною, поправила укривальця. Тоді рушила назад, і вітер куйовдив її волосся й грайливо шарпав поділ сукні.
— Він спатиме ще з півгодини, — сказала вона, повернувшись на горище.
— Он як? — усміхнувся Джонні. — То, мабуть, і я посплю.
Сейра наступила босою ногою йому на живіт.
— А ти не поспиш.
І все почалося знову… А потім скінчилось.
5
— Сейро…
— Ні, Джонні. Нічого не кажи. Вже час.
99 
