ФАНТАСТИКА

ДЕТЕКТИВЫ И БОЕВИКИ

ПРОЗА

ЛЮБОВНЫЕ РОМАНЫ

ПРИКЛЮЧЕНИЯ

ДЕТСКИЕ КНИГИ

ПОЭЗИЯ, ДРАМАТУРГИЯ

НАУКА, ОБРАЗОВАНИЕ

ДОКУМЕНТАЛЬНОЕ

СПРАВОЧНИКИ

ЮМОР

ДОМ, СЕМЬЯ

РЕЛИГИЯ

ДЕЛОВАЯ ЛИТЕРАТУРА

Последние отзывы

Слепая страсть

Лёгкий, бездумный, без интриг, довольно предсказуемый. Стать не интересно. -5 >>>>>

Жажда золота

Очень понравился роман!!!! Никаких тупых героинь и самодовольных, напыщенных героев! Реально,... >>>>>

Невеста по завещанию

Бред сивой кобылы. Я поначалу не поняла, что за храмы, жрецы, странные пояснения про одежду, намеки на средневековье... >>>>>

Лик огня

Бредовый бред. С каждым разом серия всё тухлее. -5 >>>>>

Угрозы любви

Ггероиня настолько тупая, иногда даже складывается впечатление, что она просто умственно отсталая Особенно,... >>>>>




  136  

— Мені якось недобре. По-моєму, щось не те з'їв. Мабуть, мені краще піти додому.

Обличчя голомозого набуло стурбованого виразу.

— Швидше за все це вірус. Я чув, зараз ходить один такий. Поганючий, просто жах!

— Мабуть.

— Ну… якщо ви встигнете закінчити зі звітом Дорфмана завтра до п'ятої…

— Так.

— Бо ви ж знаєте, яким він буває вилупком…

— Так.

Лисий (судячи з вигляду, зараз він почувався ні в сих ні в тих) кивнув.

— Так, ідіть додому. Ви самі на себе не схожі.

— Так, я геть вибитий із колії.

І лисий поквапився зачинити за собою двері.

«Він відчув мене, — подумав стрілець. — Частково. Але не тільки. Його бояться. Люди не знають, чому, але бояться. І правильно роблять».

Тіло Джека Морта підвелося зі стільця, знайшло портфель, який Джек тримав у руках, коли стрілець увійшов у його свідомість, і змело туди всі папери зі стола.

Роланд відчув бажання потай глянути, що робиться за дверима, але притлумив його в собі. Він не озиратиметься на двері, поки не буде готовий ризикнути всім і повернутися.

А поки що час не терпів, і на стрільця чекали справи.

Розділ 2

Горщик із медом

1

Детта залягла в тінистій розколині між двома похилими скелями, що нагадували двох старих, котрі так і скам'яніли, нашіптуючи один одному на вухо якісь дивні таємниці. Вона спостерігала, як Едді блукає схилами пагорбів, всіяними камінням, то піднімаючись угору, до сходячи вниз, і кричить до хрипу. Пушок на його щоках помалу перетворювався на бороду, і здалеку хлопця вже можна було прийняти за дорослого чоловіка, а от зблизька — ні (одного разу він підійшов так близько до неї, що вона могла просунути руку і вхопити його за щиколотку). Зблизька було видно, що він іще зовсім зелений пацан, до того ж смертельно змучений.

Одетта б відчула до нього жаль. У душі Детти ж не заворушилося нічого, там була тільки спокійна напружена готовність хижака на полюванні.

Щойно вона заповзла сюди, то відчула, що під руками щось потріскує, наче старе осіннє листя під час прогулянки в лісі. Коли очі звикли до темряви, Детта побачила, що це не листя, а крихітні кісточки маленьких тваринок. Колись тут була печера хижака, ласки чи тхора, котрий, судячи з пожовтілих кісток, давно пропав. Мабуть, він виходив уночі та йшов туди, куди вів його ніс — у глиб буєраків, де кущі й дерева росли густіше, — нюхом відчуваючи свою жертву. Вбивав її, пожирав, а рештки приносив у зубах сюди, аби було чим назавтра підживитися. І залягав у своєму барлозі, чекаючи на ніч, що знову принесе з собою час полювання.

Тепер у печері зачаївся більший хижак. Спочатку Детта замишляла зробити, по суті, те саме, що й попередній мешканець: дочекається, поки Едді засне (а в тому, що він засне, сумнівів майже не було), а потім уб'є його й затягне труп сюди. А заволодівши обома револьверами, вона зможе відповзти назад, до дверей, і почекати повернення Справжнього Мерзотника. Спершу вона замислила вбити Справжнього Мерзотника, щойно розправиться з Едді. Але на цьому далеко не заїдеш, правда ж? Якщо у Справжнього Мерзотника забрати тіло і йому нікуди буде повертатися, то Детта не зможе вшитися звідси назад до свого світу.

Чи вдасться змусити Справжнього Мерзотника переправити її назад?

Може, ні.

А може бути, що й так.

Якщо він знатиме, що Едді досі живий, то, може, й пощастить.

А в зв'язку з цим у Детти зродилася нова ідея.

2

Детта була надзвичайно хитрою. А ще (хоча, почувши таке від стороннього, вона б розсміялася просто йому в обличчя) Детта була надзвичайно невпевненою в собі. Непевність змушувала її приписувати хитрість кожному, з ким вона зустрічалася на своєму шляху й за ким визнавала рівень інтелекту, наближений до її власного. Саме такою людиною вона вважала стрільця. Зачувши постріл, вона визирнула зі своєї криївки й побачила димок, що піднімався від дула стрільцевого револьвера (тепер єдиного, що в нього залишився). Роланд перезарядив зброю, кинув її хлопцеві та одразу після цього зайшов у двері.

Детта знала, що це мусить означати для Едді: врешті-решт, не всі патрони підмокли, і револьвер захистить його. Але вона була також у курсі щодо того, що це мусило означати для неї (звісна річ, Справжньому Мерзотникові було відомо, що вона стежить за ними — навіть якби вона проспала початок їхньої з Едді балаканини, то все одно постріл її розбудив): тримайся від нього подалі. Він всадить у тебе кулю.

  136