Особенно,... 
35 
Пальцями, що зненацька стали здаватися надто великими і неслухняними, він підняв сорочку. Лівий рукав був навиворіт. Едді спробував проштовхнути його крізь пройму назад, але рука застрягла, і він так сильно смикнув її, що рукав знову вивернувся назовні.
Бах — двері туалету знову здригнулися.
— На бога, чому ти такий неповороткий? — простогнав стрілець і кулаком проштовхнув лівий рукав сорочки Едді. Коли він витягнув руку, Едді вхопив манжету. Зараз стрілець тримав для нього сорочку, наче дворецький для господаря. Едді вдягнувся і намацав найнижчий ґудзик.
— Ще не час! — гаркнув стрілець і відірвав черговий шмат від власної сорочки, що стрімко зменшувалася в розмірах. — Витри пузо!
Едді зробив усе, що було в його силах. Те місце, де ніж продірявив шкіру, досі сочилося кров'ю. Так, лезо було гострим. Гострющим.
Він жбурнув скривавлений шматок стрільцевої сорочки на пісок і застібнув ґудзики.
Бах. Цього разу двері не просто здригнулися, а прогнулися. Крізь двері на узбережжі Едді бачив, як з підставки біля раковини на його сумку впала пляшечка рідкого мила.
Едді зібрався заправити сорочку (застебнуту на всі ґудзики і, як це не дивно, застебнуту правильно) в брюки, але раптом йому сяйнула в голову краща ідея. І він розстебнув ремінь.
— На це нема часу! — Стрілець зрозумів, що намагається крикнути, але не може. — Ті двері витримають тільки один удар!
— Я знаю, що роблю, — сказав Едді, сподіваючись, що так воно і є, і переступив поріг дверей між світами, розстібаючи джинси і ширіньку.
За одну мить по тому — мить відчаю і безнадії, стрілець пішов слідом. І тіло, сповнене фізичного болю, наступної секунди перетворилося на спокійне ка в свідомості Едді.
18
— Ще раз, — рішуче сказав Макдональд, і Дір кивнув. Тепер, коли всі пасажири зійшли з трапа і він від'їхав від літака, митники витягли зброю.
— Нумо ж!
Двоє чоловіків рвонули вперед і разом навалилися на двері. Вони розчахнулися, уламок на мить затримався в замку, а потім упав на підлогу.
І перед їхніми очима виникла така картина: містер ЗА зі штаньми, опущеними до колін, краї линялої пістрявої сорочки ледве прикривають член. «Схоже, ми справді піймали його на гарячому, — втомлено подумав капітан Макдональд. — Єдина проблема в тому, що це гаряче, наскільки мені відомо, — цілком у рамках закону». Зненацька він відчув тупий біль у плечі, в тому місці, яким він бив у двері — скільки? три рази? чотири?
— Що, в дідька, ви там робите, містере? — гаркнув він уголос.
— Взагалі-то я срав, — відповів пасажир 3А. — Але якщо вам, хлопці, дуже припекло, то я можу підтертися в терміналі…
— І, мабуть, зовсім нас не чув, так, розумнику?
— До дверей не зміг дотягтися. — 3А виставив уперед руку, щоб продемонструвати, і хоча двері зараз криво звисали з петлі, спираючись на стінку праворуч, Макдональд зрозумів, про що йдеться. — Звісно, я міг би і встати, але в мене, типу, була безвихідна ситуація і руки зайняті. Ну, не те щоб вони були зовсім зайняті, якщо ви розумієте, до чого я веду. Я б і не хотів, щоб вони були зайняті. Ви слідкуєте за моєю думкою? — ЗА посміхався переможною, трохи дурнуватою посмішкою, яка здавалася капітанові Макдональду справжньою, як купюра вартістю дев'ять доларів. З його слів виходило, що нахилитися вперед — це трюк, якого ніхто його ніколи не вчив.
— Вставайте, — сказав Макдональд.
— Залюбки. Ви не могли б трохи затулити собою жінок? — 3А чарівно всміхнувся. — Знаю, в наші дні це старомодно, але я нічого не можу з цим вдіяти. Такий вже я сором'язливий. Хоча взагалі-то мені нема чого соромитися. — Він підняв ліву руку, розвівши великий і вказівний пальці на півдюйма, і підморгнув Джейн Дорнінґ, котра, сильно зашарівшись, вискочила на трап. Сюзі вибігла слідом.
«На сором'язливого ти не схожий, — подумав капітан Макдональд. — Ти схожий на кота, який з'їв сметану, от на кого ти схожий».
Коли стюардеси зникли з поля зору, ЗА встав і натягнув труси та джинси. Потім потягнувся до кнопки зливу, і капітан Макдональд хутко вдарив його по руці, вхопив за плечі і повернув у напрямку проходу між кріслами. А Дір взявся за ремінь штанів Едді ззаду.
— Тільки без залицянь, — сказав Едді рівним і невимушеним голосом (принаймні, так йому здавалося), але всередині все обірвалося. Він відчував іншого, ясно відчував'. Той перебував у його свідомості й пильно за ним спостерігав, стояв рівно, збираючись втрутитися, якщо Едді облажається. Боже, усе це — лише сон, ясна річ? Поза всяким сумнівом?
35 
