Особенно,... 
44 
— Привіт, Півзе, — обережно вимовив Гаррі. На відміну від решти привидів, Півз Полтерґейст не був ані блідим, ані прозорим. Він мав яскраво–помаранчевого капелюха, метелика, а його лиховісне обличчя шкірилося широкою посмішкою.
— Скуштуєте? — люб’язно запропонував він їм мисочку запліснявілих горішків.
— Ні, дякуємо, — відмовилася Герміона.
— Чув твою розповідь про бідолашну Мірту — сказав Півз, бігаючи очима. — Образила ти сердешну Мірту. — Набравши повні груди повітря, він заверещав: — АГОВ! МІРТО!
— Ой, ні, Півзе, не кажи їй нічого! Це її так засмутить! — гаряче зашепотіла Герміона. — Я не хотіла, я їй не… О, привіт, Мірто!
До них наблизився привид присадкуватої дівчини. Гаррі ще в житті не бачив понурішого обличчя, яке наполовину ховалося за її прямим волоссям і товстими перламутровими окулярами.
— Що? — похмуро перепитала вона.
— Як справи, Мірто? — нещирим радісним голосом запитала Герміона. — Приємно зустріти тебе не в туалеті.
Мірта шморгнула носом.
— Міс Ґрейнджер щойно розповідала про тебе, — підступно зашепотів Півз на вухо Мірті.
— Я просто казала… казала… яка ти нині гарна, — залопотіла Герміона, люто глянувши на Півза.
Мірта підозріло зиркнула на Герміону.
— Ти насміхаєшся з мене, — мовила вона, а з її маленьких прозорих очей стрімко потекли сріблясті сльози.
— Ні, справді, хіба я не казала щойно, яка Мірта гарна? — Герміона боляче штурхонула під ребра Гаррі й Рона.
— Еге ж.
— Казала.
— Не брешіть мені, — аж давилася сльозами Мірта, а Півз задоволено хихотів за її плечима. — Думаєте, я не знаю, що мені кажуть услід? Жирна Мірта! Бридка Мірта! Жалюгідна, плаксива, занудна Мірта!
— А ще прищава, — підказав їй на вухо Півз.
Плаксива Мірта заголосила й вилетіла з підвалу. Півз кинувся слідом, шпурляючи в неї запліснявілі горішки й горлаючи:
— Прищава! Прищава!
— О Боже! — засмутилася Герміона.
До них крізь юрбу наближався Майже–Безголовий Нік.
— Гарно розважаєтеся?
— Еге ж, — збрехали вони.
— Досить багато народу, — гордо заявив Майже–Безголовий Нік. — Невтішна Вдова прибула з самого Кенту. Мені вже час виголосити промову, піду, мабуть, попереджу музик.
Але тієї миті музики й самі перестали грати. Вони замовкли разом з усіма, хто був у підвалі, почувши звук мисливського ріжка й схвильовано перезираючись.
— Отакої! — скривився Майже–Безголовий Нік. Крізь підвальну стіну забігло з десяток коней–привидів, і на кожному з них сидів безголовий вершник. Усі несамовито заплескали в долоні; Гаррі теж кілька разів плеснув, але відразу перестав, побачивши, як засмутився Нік.
Коні учвал помчали до центру танцювального майданчика й зупинилися, ставши дибки; кремезний привид на чолі кавалькади, чия бородата голова під пахвою сурмила в ріжок, спішився й підняв свою голову високо вгору, щоб мати змогу оглянути юрбу (усі засміялися), а тоді, поставивши голову на шию, рушив до Майже–Безголового Ніка.
— Ніче! — заревів він. — Як ся маєш? Голова й досі тримається?
Він голосно зареготав, поплескавши Майже–Безголового Ніка по плечу.
— Вітаю тебе, Патрику! — стримано озвався Нік.
— Живі люди! — вигукнув сер Патрик, помітивши Гаррі, Рона й Герміону. Він мовби аж підскочив з подиву, від чого його голова знову впала додолу (юрба так і зайшлася реготом).
— Дуже кумедно, — похмуро буркнув Майже–Безголовий Нік.
— Не звертайте увагу на Ніка! — заволала з підлоги голова сера Патрика. — Він досі засмучений, що ми не дозволяємо йому вступити до Товариства! Але ж послухайте, — подивіться на нього!
— Я гадаю, — втрутився поспіхом Гаррі, помітивши багатозначний погляд Ніка, — що Нік дуже… страшний і… е–е…
— Га–га–га! — заверещала голова сера Патрика. — Таж він сам, мабуть, і попросив тебе таке сказати!
— Прошу уваги, я хотів би виголосити промову! — голосно сказав Майже–Безголовий Нік, прямуючи до помосту, освітленого холодним синім світлом.
— Мої покійні добродії, пані та панове, я з превеликим сумом…
Але далі ніхто нічого не почув. Сер Патрик і решта вершників почали грати в хокей з головою, а натовп став приглядатися до гри. Майже–Безголовий Нік марно намагався привернути увагу аудиторії, але зрештою піддався, коли повз нього під голосні підбадьорливі вигуки юрби просвистіла голова сера Патрика.
44 
