Особенно,... 
75 
— «Криве шило», — сказав Гаррі серові Кадоґану, і той вельми розчаровано й неохоче посунувся вбік і пропустив їх до вітальні. Голови всіх присутніх миттю повернулися до них, і кімнату наповнив збуджений гомін. Усі оточили Гаррі і зачудовано дивилися на його «Вогнеблискавку».
— Гаррі, як ти її дістав?
— Даси політати?
— Ти вже її випробовував, Гаррі?
— Тепер рейвенкловцям гаплик! Вони ж усі на «Клінсвіпах–7»!
— Гаррі, дай хоч потримати!
Хвилин з десять «Вогнеблискавку» передавали з рук у руки, оглядаючи з усіх боків. Врешті юрба поволі розсмокталася, і Гаррі з Роном побачили Герміону. Вона єдина не підбігла до них. Схилившись над домашнім завданням, Герміона старанно уникала їхніх поглядів. Гаррі з Роном підійшли до її столу, і лише тоді вона відірвалася від підручників.
— Мені її повернули, — усміхнувся Гаррі і показав «Вогнеблискавку».
— Бач, Герміоно? З нею було все о’кей! — сказав Рон.
— Ну… але ж могло й не бути! — буркнула Герміона. — Тепер ти принаймні впевнений, що вона цілком безпечна!
— Ну… так, — погодився Гаррі. — Піду віднесу її до спальні…
— Давай, я віднесу! — зголосився Рон. — Мені однак треба дати Скеберсові тонізуючий засіб.
Він обережно взяв «Вогнеблискавку», наче вона була зроблена зі скла, і поніс її нагору.
— Можна біля тебе сісти? — запитав Гаррі Герміону. — Авжеж, — відказала Герміона, забираючи зі стільця величезну гору пергаменту.
Гаррі глянув на захаращений стіл, на довжелезний реферат з числомагії, на ще довший реферат з маґлознавства («Чому маґли користуються електрикою?») і на переклад стародавніх рун, над яким зараз працювала Герміона.
— Як ти все оце встигаєш? — поцікавився Гаррі.
— Ну… знаєш… багато працюю, — пояснила Герміона.
Гаррі бачив, що вона виснажена не менше за Люпина.
— А чом би тобі не відмовитися від кількох предметів? — здивувався Гаррі, бачачи, як вона перекидає цілий стос книжок у пошуках словника стародавніх рун.
— Це неможливо! — обурилася Герміона.
— Числомагія — це просто жах! — скривився Гаррі, глянувши на неймовірно заплутану цифрову карту.
— Ти що, це ж так цікаво! — щиро здивувалася Герміона. — Це мій улюблений предмет! Це…
Але Гаррі так і не довідався, що такого особливого було в числомагії. Тієї самої миті з хлопчачої спальні долинув приглушений крик. Усі, хто був у вітальні, завмерли й нажахано глянули туди. Почулися швидкі кроки, а тоді перед ними з’явився Рон з простирадлом у руках.
— ГЛЯНЬ! — заверещав він, підбігаючи до Герміониного столу. — ГЛЯНЬ! — трусив він простирадлом перед її обличчям.
— Роне, що?..
— СКЕБЕРС! ГЛЯНЬ!.. СКЕБЕРС!
Герміона злякано відсахнулася. Гаррі подивився на простирадло. Воно було заляпане чимось червоним, дуже схожим на…
— КРОВ! — заверещав Рон у мертвій тиші. — ВІН ЗНИК! А ЗНАЄШ, ЩО БУЛО НА ПІДЛОЗІ?..
— Н–ні, — тремтячим голосом озвалася Герміона.
Рон пожбурив щось на Герміонин переклад стародавніх рун. Герміона й Гаррі схилилися над ним. На аркуші з химерними шпичастими літерами лежало кілька довгих рудих котячих шерстинок.
Розділ тринадцятий
ҐРИФІНДОР ПРОТИ РЕЙВЕНКЛОВУ
Здавалося, що дружбі між Роном і Герміоною настав кінець. Вони були такі сердиті одне на одного, що Гаррі вже й не сподівався їх помирити.
Рона обурювало, що Герміона ніколи не ставилася серйозно до Криволапикових намагань з’їсти Скеберса. Навіть тепер вона наполягала, що Криволапик ні в чому не винен, і порадила Ронові пошукати Скеберса під ліжками в спальні. Герміона затято доводила: Рон не має ніяких доказів, що Криволапик з’їв Скеберса, адже руді шерстинки могли залишитися там ще з Різдва, і що Рон узагалі не злюбив Криволапика ще відтоді, як той стрибнув йому на голову в «Магічному звіринці».
Гаррі не сумнівався, що Криволапик таки зжер Скеберса, адже все виглядало саме так. Та коли він сказав про це Герміоні, вона страшенно збісилася.
— Ну, звичайно, ти ж заодно з Роном, я так і знала! Спочатку «Вогнеблискавка», тепер Скеберс — у всьому винна тільки я, аякже! Краще відчепися від мене, у мене повно роботи!
Рон дуже переживав утрату пацючка.
— Перестань, Роне, ти ж сам постійно нарікав, що Скеберс — страшенний зануда, — розраджував його Фред. — Він уже віддавна марнів просто на очах. Для нього, мабуть, і краще, що все так швидко скінчилося. Гам — і все! Він, мабуть, нічого й не відчув.
75 
