217 
— Почнемо урок, — сказав Фіренце, змахнув своїм довгим білим хвостом, підняв руки до листя над головою, а тоді поволі їх опустив. Одразу в кімнаті потемнішало, і ось лісова галявина оповилася сутінками, а на стелі з’явилися зірки.
Почулося захоплене охкання, а Рон вигукнув:
— Оце так!
— Лягайте на спини, — спокійно вів далі Фіренце, — і дивіться на небеса. Там для тих, хто бачить, написано долю наших рас.
Гаррі розлігся й задивився на стелю. Згори до нього блимала червона зірка.
— Я знаю, що ви на уроках астрономії вивчили назви планет і їхніх супутників, — лунав спокійний Фіренців голос, — а ще накреслили карти руху зірок по небі. Кентаври століттями розгадували таємниці цього руху. Ми дослідили, що в небі над головою можна побачити проблиски майбутнього…
— Професорка Трелоні навчала нас астролога! — Парваті, лежачи на спині, схвильовано витягла перед собою руку і так її й тримала. — Марс призводить до нещасних випадків, опіків і всього такого, а коли він утворює отакий, як зараз, кут із Сатурном… — вона намалювала в повітрі прямий кут, — …то це означає, що треба дуже обережно поводитися з гарячими предметами…
— Це, — спокійно промовив Фіренце, — типова людська нісенітниця.
Рука Парваті безвольно впала.
— Банальні подряпини, дріб’язкові людські нещастячка, — вів далі Фіренце, а його копита тупнули об вкриту мохом підлогу. — Для Всесвіту це все не важливіше, ніж мурашина метушня, і планетарний рух не має до цього жодного стосунку.
— Професорка Трелоні… — обурено почала було Парваті.
— …звичайна людина, — договорив за неї Фіренце. — Засліплена й обмежена забобонами, притаманними вашому племені.
Гаррі ледь–ледь повернув голову, щоб глянути на Парваті. Вона була дуже ображена, як і ще кілька учениць біля неї.
— Сивіла Трелоні, може, й володіє даром яснобачення, не знаю, — вів далі Фіренце, походжаючи перед ними, і Гаррі знову почув посвист його хвоста, — але вона здебільшого марнує свій час на оманливі дурниці, що люди їх називають ворожінням. Я ж прийшов сюди, щоб ознайомити вас з мудрістю кентаврів, неупередженою й об’єктивною. Ми спостерігаємо за небесами, щоб уловити непомітну мить припливів та відпливів, які свідчать про настання великих змін або наближення зла. Іноді минає десять років, поки ми остаточно переконуємось у тому, що побачили.
Фіренце вказав на червону зорю прямо над Гаррі.
— Десятиліття тому все свідчило, що чаклунська громада отримала тільки короткий перепочинок між двома війнами. Над нами яскраво сяє Марс, провісник битви, а це означає, що незабаром знову почнеться побоїще. Кентаври можуть спробувати провістити, коли саме це станеться, спалюючи певні рослини й листя, а потім стежачи за димом і вогнем…
Гаррі досі не бував на таких незвичайних уроках. Вони таки палили на підлозі кабінету шавлію й мальву, а Фіренце радив їм придивлятися до певних форм та символів у струменях їдкого диму. Його геть не турбувало, що ніхто не бачив описаних ним знаків. Він казав, що людям майже ніколи таке не вдавалося, бо навіть у кентаврів на це йде багато років праці, та й узагалі — безглуздо занадто довіряти цим речам, якщо й самі кентаври іноді хибно витлумачують побачені знаки. Він був цілком інакший, ніж будь–який учитель людського роду. Вважав своїм обов’язком не так передати їм знання, як переконати, що все на світі ненадійне — навіть велемудрість кентаврів.
— У нього все якесь невизначене, правда? — неголосно промовив Рон, коли вони погасили мальвове вогнище. — Тобто я був би не проти довідатися трохи більше про ту війну, що нам загрожує, а ти?
За дверима кабінету задзвенів дзвоник, і всі аж підскочили. Гаррі геть забув, що вони в замку. Йому здавалося, що він і справді опинився в лісі. Ошелешені учні почали виходити з класу.
Гаррі й Рон подалися було за ними, але Фіренце покликав:
— Гаррі Поттере, підійди на одне слово.
Гаррі озирнувся. Кентавр підступив до нього ближче. Рон завагався.
— Ти теж можеш лишитися, — сказав йому Фіренце. — Тільки зачини, будь ласка, двері.
Рон поспішив виконати прохання.
— Гаррі Поттере, ти Геґрідів друг, так? — запитав кентавр.
— Так, — підтвердив Гаррі.
— То попередь його від мого імені. Його намагання марні. Краще йому від них відмовитися.
— Його намагання марні? — нерозуміюче перепитав Гаррі.
217 
