— Здоров, Добі! — привітався Гаррі. — Ти чого… що сталося?
Ельфові очі перелякано округлилися, й він затремтів. Члени ДА, що стояли біля Гаррі, замовкли. Всі дивилися на Добі. Ті кілька патронусів, що їх вичаклували учні, розвіялись на срібну імлу, і в кімнаті стало ще темніше, ніж було.
— Гаррі Поттере, паничу… — пропищав ельф, тремтячи з голови до ніг. — Гаррі Поттере, паничу… Добі прийшов вас попередити… хоч ельфам–домовикам наказали мовчати…
Добі з розгону вгатився головою об стіну. Гаррі, вже знайомий з його методами самопокарання, хотів було його втримати, але Добі відлетів від стіни, мов м’ячик, бо вісім шапочок подіяли як амортизатори. Герміона й деякі інші дівчата злякано й співчутливо зойкнули.
— Та що сталося, Добі? — допитувався Гаррі, хапаючи крихітну ельфову ручку і втримуючи його від дальших намагань покалічитися.
— Гаррі Поттере… вона… вона…
Добі щосили луснув себе по носі вільним кулачком. Гаррі схопив його й за цю руку.
— Хто «вона», Добі?
Але він уже здогадувався, бо тільки одна «вона» могла викликати в Добі такий жах. Ельф глянув на нього перекошеними очима й беззвучно поворушив губами.
— Амбридж? — перепитав наляканий Гаррі.
Добі кивнув, а тоді спробував буцнутися головою об Гарріні коліна. Гаррі втримував його віддалеки.
— То що там з нею? Добі… вона ж не довідалася про це… про нас… про ДА?
Та відповідь він прочитав на приголомшеному личку Добі. Гаррі міцно тримав його за руки, тож ельф хотів хвицнути себе ногою і впав на підлогу.
— Вона йде сюди? — тихенько спитав Гаррі.
Добі аж завив і почав щосили гупати босими ногами по підлозі.
— Так, Гаррі Поттере, так!
Гаррі випростався й озирнувся на непорушних переляканих учнів, що дивилися на очманілого ельфа.
— ЧОГО ЧЕКАЄТЕ? — загорлав Гаррі. — ТІКАЙТЕ!
Усі негайно кинулися до виходу, створивши там «малу купу», і почали, мов кулі, вилітали з кімнати. Гаррі чув, як вони бігли коридором і сподівався, що їм вистачить глузду не мчати зразу до спалень. До дев’ятої години ще лишалося десять хвилин. Якби ж то вони сховалися в бібліотеці чи в соварні, адже так було значно ближче…
— Гаррі, мерщій! — заверещала Герміона десь зсередини юрби, що проштовхувалася до дверей.
Гаррі схопив Добі, що й далі намагався покалічитись, і побіг з ним до виходу.
— Добі… це наказ… повертайся на кухню до інших ельфів, і якщо вона питатиме, чи ти мене попередив, збреши їй і скажи, що ні! — звелів Гаррі. — І ще я забороняю тобі калічитися! — додав він, відпустивши ельфа після того, як нарешті переступив поріг і грюкнув за собою дверима.
— Дякую вам, Гаррі Поттере! — пропищав Добі й кинувся тікати.
Гаррі глянув ліворуч і праворуч. Усі так швидко тікали, що він лише встиг помітити, як у кінці коридору майнули й зникли чиїсь підошви. Кинувся бігти направо. Там був хлопчачий туалет, він міг би вдати, що весь цей час просидів там. Тільки б добігти…
— О–О–ОЙ!
Він через щось перечепився і з розгону полетів додолу, проїхавши на животі мало не два метри. Ззаду почувся чийсь регіт. Гаррі перевернувся на спину й побачив Мелфоя, що ховався в ніші за бридкою вазою у формі дракона.
— Замовляння–спотикання, Поттере! — крикнув той. — Пані професорко… ПАНІ ПРОФЕСОРКО! Я одного впіймав!
З–за рогу вискочила Амбридж. Вона захекалась, але задоволено всміхалася.
— Це він! — радісно вигукнула професорка, побачивши на підлозі Гаррі. — Чудово, Драко, чудово, ой, дуже добре… п’ятдесят очок Слизерину! Зараз я ним займуся… вставай, Поттере!
Гаррі звівся на ноги, люто зиркаючи на них. Він ще ніколи не бачив такої щасливої Амбриджки. Вона міцно схопила його за руку й усміхнено повернулася до Мелфоя.
— Драко, біжи й спробуй упіймати ще когось, — звеліла вона. — Скажи іншим, хай обшукають бібліотеку… чи є там хтось захеканий… перевірте туалети… міс Паркінсон нехай зайде в дівчачий… а ти, Поттере, — додала вона неймовірно шовковим, але погрозливим голосом, коли Мелфой побіг, — підеш зі мною до кабінету директора.
За кілька хвилин вони вже були біля кам’яного гаргуйля. Гаррі тривожно думав, чи впіймали ще когось. Згадав про Рона… місіс Візлі його приб’є… а що буде з Герміоною, якщо її виключать до того як вона отримає СОВи. Для Шеймуса це взагалі було перше зібрання… а Невіл уже досяг таких успіхів…
— Свистобджілка, — проспівала Амбридж.