Особенно,... 
264 
— Поттере, що ти виробляєш?
— Мушу побачити професорку Макґонеґел, — Гаррі так важко дихав, що легені ледь не розривалися. — Негайно… це терміново!
— Її тут немає, Поттере, — сумно відповіла мадам Помфрі — Вранці її перевели до лікарні Святого Мунґо. Отримати в її віці чотири приголомшливі закляття в груди? Це ще диво, що вона жива.
— Її… немає? — отетеріло перепитав Гаррі.
Здалеку пролунав дзвоник, і він почув знайомий галас учнів, що вибігали з класів у коридори. Стояв нерухомо й дивився на мадам Помфрі. Його охопив жах.
Нікого не залишилося, Дамблдора немає, Геґріда немає, але він завжди сподівався, що лишатиметься професорка Макґонеґел. Можливо, дратівлива й сувора, але завжди надійна і незмінно тут присутня…
— Не дивно, Поттере, що тебе це шокувало, — схвально сказала мадам Помфрі. — Спробували б вони приголомшити Мінерву Макґонеґел серед білого дня, віч–на–віч! Боягузи, ось хто вони такі… нікчемні боягузи… якби я не переймалася, що з вами, учнями, без мене може тут статися, то з протесту негайно б подала у відставку.
— Так, — безпорадно видихнув Гаррі.
Розвернувся і сліпо попрямував з лікарні у переповнений коридор. Натовп штовхав його і відпихав, а він стояв, заповнюючись, немов отруйним газом, панічним жахом, доки не закрутилася голова. Він не знав, що робити…
«Рон і Герміона», — пролунав голосок у голові.
Він знову кинувся бігти, розштовхуючи учнів і не зважаючи на їхні сердиті крики. Збіг двома поверхами нижче і вибігав уже на мармурові сходи, коли побачив друзів, що квапливо піднімалися до нього.
— Гаррі! — вигукнула перелякана Герміона. — Що сталося? З тобою все гаразд? Ти не захворів?
— Де ти був? — допитувався Рон.
— Ідіть за мною, — звелів їм Гаррі. — Маю вам щось сказати.
Повів їх коридором другого поверху, зазираючи в усі двері, аж доки знайшов порожній клас. Затяг туди Рона й Герміону, зачинив двері, притулився до них спиною і глянув на друзів.
— Волдеморт напав на Сіріуса.
— Що ?
— Звідки ти…
— Побачив. Щойно. Коли задрімав на екзамені.
— Але… де? Як? — зблідла Герміона.
— Як — не знаю, — відповів Гаррі. — Зате знаю — де. У відділі таємниць є приміщення, в якому повно полиць з маленькими скляними кулями. Це сталося наприкінці дев’яносто сьомого ряду… Він хоче використати Сіріуса, щоб той йому звідти щось дістав… катує його… погрожує потім убити!
Голос Гаррі тремтів так само, як і коліна. Підійшов до парти й сів, намагаючись заспокоїтися.
— Як нам туди потрапити? — запитав у друзів.
На мить запала мовчанка. Тоді Рон пробелькотів: — К–куди потрапити?
— У відділ таємниць, щоб урятувати Сіріуса! — голосно пояснив Гаррі.
— Але ж… Гаррі… — ледь чутно сказав Рон.
— Що? Що? — крикнув Гаррі.
Не міг зрозуміти, чому вони дивляться на нього так, ніби він верзе якісь нісенітниці.
— Гаррі, — перелякано почала Герміона, — як… як міг Волдеморт потрапити в Міністерство магії, щоб ніхто цього не помітив?
— Хіба я знаю? — закричав Гаррі. — Питання в тому, як нам туди потрапити!
— Гаррі… подумай сам, — підступила до нього на крок Герміона, — зараз п’ята година… в Міністерстві магії повно працівників… як там могли опинитися непомітно для всіх Волдеморт і Сіріус? Гаррі… це чаклуни, яких шукають по цілому світі… невже вони могли непомітно пробратися в будинок, де повно аврорів?
— Не знаю! Може, Волдеморт був у плащі–невидимці! — знову закричав Гаррі. — Та й у відділі таємниць завжди було порожньо, коли я там бував…
— Гаррі, ти там ніколи не бував, — спокійно заперечила Герміона. — Тобі тільки снилося.
— Це не звичайні сни! — крикнув їй в обличчя Гаррі, зриваючись на ноги і теж підступаючи на крок. Хотілося трусонути нею, мов грушею. — Як ти тоді поясниш випадок з Роновим татом? Що це було? Звідки я знав, що з ним щось сталося?
— Це правда, — тихенько сказав Рон, поглядаючи на Герміону.
— Але ж це так… так неправдоподібно! — з розпачем вигукнула Герміона. — Гаррі, як міг Волдеморт напасти на Сіріуса, якщо той весь час сидить на площі Ґримо!
— Може, Сіріус не витримав і вийшов подихати свіжим повітрям, — схвильовано пояснив Рон. — Він уже давно хотів вирватися з того будинку…
— Але навіщо, — наполягала Герміона, — навіщо Волдемортові використовувати саме Сіріуса, щоб дістати зброю чи що там ще?
264 
