Особенно,... 
265 
— Не знаю! Може бути безліч різних причин! — закричав на неї Гаррі. — Може, Волдеморт просто вибрав Сіріуса, бо йому начхати, що з ним станеться…
— Знаєте, я оце щойно подумав, — приглушеним голосом сказав Рон. — Сіріусів брат був смертежером. Може, він розкрив Сіріусові таємницю, як здобути зброю!
— Так… і саме тому Дамблдор намагався весь час тримати Сіріуса під замком! — погодився Гаррі.
— Ви мені вибачте, — крикнула Герміона, — але це все нісенітниці! Ми не маємо жодних доказів, що Волдеморт і Сіріус насправді там були…
— Герміоно, Гаррі їх бачив! — накинувся на неї Рон.
— Що ж, — налякано, але рішуче відказала вона, — я таки мушу це сказати…
— Що сказати?
— Гаррі, це не критика… Але ти робиш… так, ніби… я маю на увазі… тобі не здається, що ти весь час граєш роль… роль… рятівника? — запитала вона.
Гаррі уважно на неї подивився.
— Що означає «роль рятівника»?
— Ти… — вона ще ніколи так боязко на нього не дивилася. — Тобто… скажімо, торік… на озері… під час турніру… ти не повинен був… тобто тобі зовсім не потрібно було рятувати ту малу Делякур… тебе трохи… занесло…
Гаррі залила гаряча хвиля злості. Як вона зараз могла нагадувати йому про ту помилку?
— Тобто це було дуже шляхетно з твого боку і все таке, — негайно почала виправдовуватися Герміона, яку до смерті налякав вираз Гарріного обличчя, — усі вважали, що ти вчинив просто чудово…
— Дивно–дивно… — процідив крізь зуби Гаррі, — бо я добре пам’ятаю, як Рон казав, що я гаяв час і корчив з себе героя… ви й зараз так вважаєте? Думаєте, я знову вирішив корчити з себе героя?
— Ні–ні–ні! — заперечила вражена жахом Герміона. — Я не це мала на увазі!
— То швидше пояснюй, бо ми справді марнуємо час! — крикнув Гаррі.
— Я хочу сказати, що… Гаррі, Волдеморт тебе знає! Він затяг Джіні в Таємну кімнату, щоб заманити туди тебе. Це якраз у його стилі, він знає, що ти… примчиш Сіріусові на поміч! А що, як він просто заманює тебе у відділ таєм…?
— Герміоно, немає значення, заманює він мене чи ні… Макґонеґел забрали в лікарню Святого Мунґо, у Гоґвортсі нікого з Ордену не лишилося, нам нема з ким порадитись, але якщо ми не кинемося на порятунок, то Сіріус загине!
— Гаррі… а що, як твій сон був… якщо то був просто сон? Гаррі аж загарчав з роздратування. Герміона злякано
від нього відсахнулася.
— До тебе не доходить! — закричав Гаррі. — Це не кошмари, мені це не сниться! Як ти думаєш, навіщо мені потрібна була блокологія?! Чому Дамблдор так не хотів, щоб я усе те бачив? Бо це все СПРАВЖНЄ. Герміоно… Сіріус у пастці, я його там бачив. Волдеморт на нього напав, і ніхто нічого не знає! А це означає, що тільки ми можемо його врятувати! І якщо ви не хочете — що ж, я все зроблю сам! Але якщо мене не зраджує пам’ять, вас не дуже дратувала моя роль рятівника, коли я рятував вас від дементорів, або… — обернувся він до Рона… — коли я рятував від Василіска твою сестру…
— Я й не казав, що мене це дратувало! — сердито вигукнув Рон.
— Гаррі, ти сам щойно сказав, — зашипіла Герміона, — що
Дамблдор хотів, щоб ти навчився захищати мозок. Якби ти ретельно вивчав блокологію, ти ніколи б не побачив…
— ЯКЩО ТИ ДУМАЄШ, ЩО Я ЗРОБЛЮ ВИГЛЯД, НІБИ ЦЬОГО НЕ БАЧИВ…
— Сіріус тобі сказав, що немає нічого важливішого, ніж навчитися перекривати доступ у мозок!
— А Я ВВАЖАЮ, ЩО ВІН ЗАГОВОРИВ БИ ІНАКШЕ, ЯКБИ ЗНАВ, ЩО Я…
Відчинилися двері. Гаррі, Рон і Герміона рвучко озирнулися. До класу зайшла зацікавлена Джіні, а за нею — Луна, у якої, як завжди, був такий вигляд, ніби вона тут опинилася цілком випадково.
— Привіт, — невпевнено проказала Джіні. — Ми почули голос Гаррі. Чого це ви тут розкричалися?
— Не твоя справа, — огризнувся Гаррі. Джіні здивовано підняла брови.
— Зі мною не треба розмовляти таким тоном, — холодно промовила вона, — я просто хотіла знати, чи можу якось допомогти.
— Не можеш, — кинув Гаррі.
— Знаєш, ти страшенний грубіян, — незворушно сказала Луна.
Гаррі вилаявся і відвернувся. Йому зараз тільки бракує встрягти в суперечку з Луною Лавґуд.
— Заждіть, — раптом обізвалася Герміона. — Заждіть… Гаррі, вони можуть допомогти.
Гаррі з Роном подивилися на неї.
— Слухай, Гаррі, — затято мовила вона, — нам треба з’ясувати, чи справді Сіріус виходив зі штаб–квартири.
265 
