57 
Так, наче хтось влив йому в горло дві кварти додаткового зухвальства.
Так. У цьому вся суть. І в наркоті. В цій довбаній наркоті. Джек перевертав догори дригом все в туалеті, Клаудіо з заповзяттям тюремника-садиста проводив особистий огляд Едді. Коли він, чотири рази харкнувши на ліву долоню, розтер змішану з соплями слину по правій руці й засадив її в гузницю Едді аж по самий зап'ясток і дюйми на два-три далі, Едді сприйняв це так незворушно, з такою стійкістю, яка, на думку Балазара, раніше не була притаманна йому чи будь-якому іншому нарколизі.
Наркоти не було ні в туалеті, ні на Едді, ні у нього всередині. Ніякого товару ні в одязі, ні в куртці, ні в дорожній сумці Едді. Отже, це все блеф і нічого, крім блефу.
Скажіть, що я брешу, просто мені у вічі.
Він і подивився. Побачене змусило його нервуватися. Балазар зрозумів, що Едді Дін ні на йоту не сумнівається: він зайде до туалету і вийде з половиною Балазарової партії товару.
Балазар і сам уже ладен був у це повірити.
Клаудіо Андоліні витяг руку. Його пальці вийшли з анального отвору Едді Діна зі звуком «плям». Клаудіо так скривив рота, що той став схожим на риболовну волосінь із зав'язаними на ній вузлами.
— Швидше, Джеку! У мене рука замащена лайном цього наркаша! — сердито крикнув Клаудіо.
— Якби я знав, що ти там проводитимеш дослідження, Клаудіо, я б після останнього срання підтерся ніжкою стільця, — лагідно сказав Едді. — Твоя рука вилізла б чистішою, а мені не довелося б стояти тут із відчуттям, ніби мене щойно зґвалтував бик Фердинанд.
— Джеку!
— Спустися на кухню й помий руку, — тихо наказав Балазар. — Ми з Едді не маємо жодних причин шкодити один одному. Правда ж, Едді?
— Саме так, — погодився Едді.
— Все одно він чистий, — сказав Клаудіо. — Ну, не те щоб чистий. Просто у нього нічого немає. Будьте певні. — І вийшов, з огидою несучи перед собою руку, наче дохлу рибу.
Едді спокійно дивився на Балазара, а той знову почав думати про Гаррі Гудіні, Блекстоуна, Дага Генінґа і Девіда Копперфільда. Всі казали, що виступи штукарів — це така ж сива давнина, як і водевіль. Але ж Генінґ був суперзіркою, а малий Копперфільд — від того у глядачів взагалі зірвало дах, коли Балазар один-єдиний раз бачив його шоу в Атлантик-Сіті. Балазар обожнював фокусників відтоді, як уперше побачив одного на розі вулиці: той заробляв собі дріб'язок, показуючи фокуси з картами. А що насамперед роблять усі фокусники перед тим, як показувати фокус, — щось таке, від чого в усієї публіки перехопить подих, а потім вона шалено зааплодує? Що вони завжди роблять, так це запрошують когось із глядачів переконатися, що місце, звідки незабаром з'явиться кролик, чи голуб, чи красунечка з оголеними грудьми, абсолютно порожнє. Більше того: пересвідчитися, що потрапити туди, всередину, аж ніяк не можливо.
Думаю, може, він це зробив. Не знаю як, і мені начхати. Єдине, що мені відомо напевно — мені геть не подобається ця фігня, зовсім не подобається.
6
Джорджеві Бйонді теж дещо не подобалося. І він сумнівався, що й Едді Дін буде від цього в шаленому захваті.
Джордж був абсолютно впевнений, що невдовзі після того, як Чимі зайшов до кабінету бухгалтера і загасив світло, Генрі помер. Помер тихо, не завдаючи нікому клопоту. Його душа просто відлетіла собі геть, як спора кульбабки, підхоплена легеньким вітерцем. На гадку Джорджа, це могло статися саме тоді, коли Клаудіо пішов на кухню помити свою замащену лайном руку.
— Генрі? — прошепотів Джордж на вухо Генрі. Його губи опинилися так близько від вуха Генрі, що виглядало це так, ніби він цілує дівчину в кінотеатрі, і це було так, хай йому грець, непристойно, особливо якщо подумати про те, що чувак, мабуть, мертвий — це було наче наркофобія чи як там, бля, її називали, — але він мусив дізнатися, а стінка між цим кабінетом і Балазаровим була дуже тонка.
— Що там таке, Джордже? — спитав Фігляр Постіно.
— Стули писок, — тихо нагримав на нього Чимі. В голосі вчувалося ревіння двигуна на холостому ходу.
Усі стулили писки.
Джордж просунув руку під сорочку Генрі. Ох, дедалі, то гірше. Його не полишало відчуття, що він з дівчиною в кіно. Тепер він її мацав, тільки це була не вона, а він. Це вже була не просто наркофобія, а підорська наркофобія, бля. Кістляві, як і в будь-якого наркоші, груди Генрі не піднімалися й не опускалися, і всередині нічого не робило стук-стук-стук. Для Генрі Діна все закінчилося, участь Генрі Діна у бейсбольному матчі скінчилася в сьомому раунді. Крім його годинника, нічого не цокало.
57 
