174 
Вони були в пастці. Іншого виходу, крім дверей, звідси не було, а до них з того боку перла ціла зграя ґоблінів. Гаррі глянув на Рона й Герміону, і побачив, який жах їх охопив.
— Герміоно, — сказав Гаррі, прислухаючись до наростання брязкоту, — мені треба туди піднятися, щоб її позбутися…
Вона підняла чарівну паличку, навела на Гаррі й прошепотіла:
— Левікорпус.
Підвішений у повітрі за ногу, Гаррі зачепив якісь обла—дунки, з них почали вилітали копії, наче розпечені до білого постаті, заповнюючи й так обмежений простір. Рон, Герміона й обидва ґобліни кричали від болю, бо їх кинуло на інші речі, що теж почали подвоюватися. Напівзасипані горою розжарених скарбів, вони пручалися й репетували, а Гаррі тим часом таки підчепив чашу Гафелпаф, пропхнувши лезо
меча крізь її ручку.
— Імпервіус! — прохрипіла Герміона, намагаючись захистити себе, Рона й ґоблінів від розпеченого металу.
Тут пролунав ще жахливіший крик, що примусив Гаррі глянути вниз. Рон і Герміона були вже по пояс засипані скарбами і намагалися втримати на поверхні Боґрода, а от Ґрипхук уже геть пропав з очей, хіба що стирчали кінчики його довжелезних пальців.
Гаррі схопив Ґрипхука за ці пальці й потягнув. Укритий пухирями ґоблін помалу вилазив з—під купи скарбів, виючи, мов пес.
— Ліберакорпус! — крикнув Гаррі і разом з Ґрипхуком гепнувся на гору коштовностей, що й далі розросталася. Меч вилетів у Гаррі з рук.
— Ловіть! — заволав Гаррі, переборюючи біль від розпеченого металу, а Ґрипхук знову видерся йому на плечі, рішуче не бажаючи стикатися з дедалі більшою кількістю розжарених до червоного предметів. —Де меч? На ньому була чаша!
Брязкіт по той бік дверей став просто оглушливий… було вже надто пізно…
— Он!
Це Ґрипхук побачив меча й кинувся по нього, а Гаррі в цю мить збагнув, що ґоблін і не сподівався, що вони дотримають слова. Однією рукою міцно тримаючись за чуб Гаррі, щоб не впасти у вируюче море розпеченого золота, Ґрипхук схопив руків'я меча й високо підняв — якнайдалі від Гаррі.
Золота чаша, настромлена ручкою на лезо меча, злетіла вгору. Гаррі, з ґобліном на плечах, метнувся і впіймав її, і хоч вона обпекла йому руку, він не випустив здобичі навіть тоді, як зі жмені посипалися незліченні чаші. Відчинилися двері й Гаррі відчув, як бурхливий потік вогняного золота й срібла підхоплює його, Рона й Герміону, щоб викинути зі сховища.
Майже не реагуючи на біль від опіків, що вкривали все тіло, линучи на хвилях цього самовідтворюваного скарбу, Гаррі запхав чашу в кишеню й простяг руку, щоб забрати меч, проте Ґрипхука вже не було. Той, за першої ж нагоди, миттєво зісковзнув з Гаррі й кинувся шукати захисту між ґоблінами, що їх оточили. Розмахуючи мечем і волаючи:
— Злодії! Злодії! На поміч! Злодії! — він розчинився в юрбі, що насувалася з кинджалами в руках. Брати—ґобліни без зайвих розпитувань прийняли його у свої лави.
Ковзаючи на розпеченому металі, Гаррі ледве звівся на ноги, знаючи, що єдиний вихід — іти напролом.
— Закляктус! — загорлав він, а Рон і Герміона до нього приєдналися. Струмені червоного світла шугнули в натовп, і деякі ґобліни полетіли шкереберть, проте інші й далі насу валися. Окрім того, Гаррі побачив, як з—за рогу вибігло кілька чаклунів—охоронців.
Заревів прикований дракон — і ґоблінів обпалило вогнем з його пащеки. Чаклуни, позгинавшись, побігли назад, а Гаррі відчув напад чи то натхнення, чи то божевілля. Націлившись чарівною паличкою на товстелезні кайдани, що приковували потвору до підлоги, він закричав:
— Релашіо!
Кайдани зі страшенним брязкотом розкололися.
— Сюди! — заволав Гаррі й кинувся до сліпого дракона, відстрілюючись від ґоблінів приголомшливими закляттями.
— Гаррі… Гаррі… що ти робиш?! — крикнула Герміона.
— Сюди, вилазьте на нього, швидше…
Дракон ще не второпав, що його звільнили. Гаррі намацав ногою вигин його задньої лапи й видерся йому на спину. Драконяча луска була тверда як сталь. Звір навіть не відчув на собі хлопця. Гаррі простяг руку, Герміона вхопилася, за нею виліз і Рон. Наступної секунди дракон збагнув, що він
розкутий.
Він заревів і став дибки. Гаррі притисся до нього коліньми, з усієї сили вчепившись за нерівну луску. І тут дракон змахнув крильми, розкидавши на всі боки, наче кеглі, верескливих ґоблінів, і злетів. Гаррі, Рона й Герміону, що припали йому до спини, боляче тернуло об стелю, коли дракон пірнув униз, летячи до отвору в коридорі, а ґобліни, переслідуючи його, метали кинджали, що відскакували від панцирних боків.
174 
