Особенно,... 
48 
— Здається, ми бачили велетня–людожера. Чесно, там у «Трьох мітлах» така публіка!..
— Шкода, що не можна було захопити трохи маслопива, воно так зігріває…
— А чим ти займався? — стурбовано запитала Герміона. — Готував уроки?
— Ні, — відповів Гаррі. — Люпин запросив мене до свого кабінету на чай. А потім там з’явився Снейп…
Він розповів їм про келих. Рон аж роззявив рота.
— І Люпин це випив? Йому що, життя обридло? — мало не задихнувся Рон.
Герміона глянула на годинник.
— Треба йти, за п’ять хвилин початок бенкету…
Вони вистрибнули крізь отвір у портреті і, продовжуючи розмовляти про Снейпа, злилися з юрбою.
— Але ж він… знаєте… — Герміона стишила голос і схвильовано озирнулася, — він не став би… труїти Люпина… на очах у Гаррі.
— Може, й так, — погодився Гаррі.
Тим часом вони перетнули вестибюль і увійшли до Великої зали. Зала була прикрашена сотнями гарбузів із засвіченими всередині свічками, цілими роями тріпотливих кажанів і морем оранжевого серпантину, що яскраво зміївся попід грозовою стелею.
Їжа була розкішна. Навіть Герміона і Рон, які мало не лускали від медоворуцівських ласощів, наклали собі по дві порції усіх страв. Гаррі позирав на учительський стіл. Професор Люпин видавався бадьорим, він жваво перемовлявся з учителем замовлянь Флитвіком. А ось Снейп щось надто часто зиркав на Люпина. Але, може, це тільки так здавалося?..
На закінчення бенкету гоґвортські привиди влаштували цілу виставу. Вони зненацька вигулькнули зі стін і столів, і синхронно закружляли в повітрі. Майже–Безголовий Нік, ґрифіндорський привид, з величезним успіхом відтворив сцену, присвячену халтурному відтинанню власної голови.
Цей чудовий вечір не зміг зіпсувати навіть Мелфой. — Вітання від дементорів, Поттер! — загорлав він, коли всі вже виходили з Великої зали.
Гаррі, Рон і Герміона разом з рештою ґрифіндорців прямували звичною дорогою до своєї вежі. Але біля портрета Гладкої Пані вони побачили справжнє юрмище.
— Чому ніхто не заходить? — здивувався Рон.
Гаррі глянув понад головами учнів. Схоже, портрет не відчинявся.
— Дозвольте пройти, будь ласка, — пролунав голос Персі, що поважно проштовхувався в юрбі. — Чого всі поставали? Не могли ж усі забути пароль… Даруйте, я староста школи…
І тут галас почав стихати. Спочатку завмерли ті, хто стояв попереду, а далі хвиля тиші прокотилася по всьому коридору. Усі почули, як Персі несподівано різко промовив:
— Покличте хтось професора Дамблдора. Швидко!
Учні озиралися і зводилися навшпиньки.
— Що тут таке? — запитала Джіні, котра щойно підійшла.
Наступної миті з’явився професор Дамблдор і почав протискатися до портрета. Ґрифіндорці розступалися, щоб дати йому дорогу, а Гаррі, Рон і Герміона підійшли ближче.
— О Господи!.. — вигукнула Герміона і схопила Гаррі за руку.
Гладка Пані з портрета зникла, а сам портрет був жахливо понівечений: усю підлогу встеляли клапті полотна.
Дамблдор глянув на понищену картину і стурбовано обернувся до Макґонеґел, Люпина й Снейпа, що саме до нього підбігали.
— Мусимо її знайти, — сказав Дамблдор. — Професорко Макґонеґел, прошу негайно розшукати містера Філча — нехай огляне в замку кожну картину: треба розшукати Гладку Паню.
— Шукайте вітра в полі! — заґелґотав хтось поряд. То був Півз Полтерґейст. Він погойдувався над юрбою і тішився, як завжди, коли бачив руйнацію і хаос.
— Що ти маєш на увазі, Півзе? — спокійно запитав Дамблдор, і Півзова посмішка дещо зів’яла.
Він не наважувався дражнити Дамблдора. Натомість голос його став улесливим, проте аж ніяк не приємнішим за ґелґотання.
— Вона сховалася від сорому, ваше директорство, прошу пана. Вона в жахливому стані. Бачив, як вона бігла тим пейзажем, що на п’ятому поверсі, прошу пана, кривуляючи поміж деревами. Так страшно кричала! — радісно повідомив він, а тоді награно забідкався:
— От бідолашна.
— Чи вона казала, хто це зробив? — незворушно поцікавився Дамблдор.
— О, так, ваше професорство, — відповів Півз із таким виглядом, ніби тримав у руках здоровенну бомбу. — Він, знаєте, неймовірно розсердився, коли вона відмовилася його впустити. — Півз зробив сальто і вишкірився до Дамблдора, запхнувши голову поміж ноги. — Ох, і люта вдача у того Сіріуса Блека!
Розділ дев’ятий
ЗЛОВІСНА ПОРАЗКА
Професор Дамблдор звелів ґрифіндорцям повертатися до Великої зали. За десять хвилин до них приєдналися гафелпафці, рейвенкловці і слизеринці. Усі були вкрай розгублені.
48 
