|
|
 143 
Гаррі аж кипів з цікавості, і хоч Дамблдор уже підійшов до дверей і відчинив їх йому, він не зразу зрушив з місця.
- Пане директоре, він що - знову хотів отримати по саду вчителя захисту від темних мистецтв? Він не сказав…
- Безперечно, він цілився саме на цю посаду - відповів Дамблдор. - Наслідки нашої короткої зустрічі це тільки підтвердили. Бачиш, після того, як я відмовив у цій посаді Лордові Волдеморту, жоден учитель захисту від темних мистецтв не втримався в нашій школі більше як рік.
- РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ПЕРШИЙ -
Незнаходжувана кімната
Увесь наступний тиждень Гаррі сушив собі голову, як переконати Слизорога поділитися з ним справжнім спогадом, однак жодної геніальної думки мозкові хвилі не принесли, тож він знову взявся за те, чому присвячував найбільше часу, коли бував розгублений: за перечитування підручника настійок-у надії, що Принц нашкрябав там на полях щось корисне, як це досі бувало багато разів.
- Ти там нічого не знайдеш, - твердо заявила Герміона у неділю пізно ввечері.
- Не починай, Герміоно, - сказав Гаррі. - Якби не Принц, Рон тут зараз не сидів би.
- Сидів би, якби ти уважно слухав Снейпа ще в першому класі, - не здавалася Герміона.
Гаррі пропустив її зауваження повз вуха. Він щойно знайшов закляття («Сектумсемпра!»), нашкрябане над інтригуючою приміткою «Для ворогів», і йому аж свербіло його випробувати, але на очах у Герміони такого не зробиш. Тому він нишком загнув кутик потрібної сторінки.
Друзі сиділи біля каміна у вітальні; там уже нікого не було, крім кількох колег-шестикласників. Трохи раніше тут панував гамір, коли всі повернулися з вечері й побачили на дошці оголошень нове повідомлення про дату іспиту з явлення. Ті, кому вже виповнилося або мало ви повнитися сімнадцять років у день іспиту, двадцять першого квітня, могли записатися на додаткові тренування, що мали відбуватися (під посиленим наглядом) у Гоґсміді.
Рон запанікував, коли прочитав оголошення; він досі не опанував явлення й боявся, що провалить іспит. Герміона, котрій уже двічі вдалося явитися, була трохи впевненіша, а Гаррі, якому виповнювалося сімнадцять аж за чотири місяці, все одно не мав права складати іспити, незалежно від того, готовий він був би до них чи ні.
- Зате ти вмієш являтися! - нервово буркнув Рон. - У липні складеш запросто!
- Мені лише раз це вдалося, - нагадав Гаррі; на мину лому уроці він нарешті спромігся зникнути і знову матеріалізуватися всередині свого обруча.
Згаявши море часу на те, щоб побідкатися через своє невміння являтися, Рон тепер квапився закінчити складнючий реферат для Снейпа; Гаррі й Герміона вже його написали. Гаррі не сумнівався, що отримає за нього низьку оцінку, бо він не погоджувався зі Снейпом щодо найкращих методів боротьби з дементорами, але його це не тур бувало: усі його думки зараз були про Слизорогів спогад.
- Кажу тобі, Гаррі, що той дурний Принц тобі не допоможе! - підвищила голос Герміона. - Примусити когось зробити те, що ти хочеш, можна лише закляттям «Імперіус», але воно заборонене…
- Я це знаю, дякую, - буркнув Гаррі, не зводячи очей з книжки. - Тому я й шукаю щось інше. Дамблдор казав, що сироватка правди тут не подіє. Має бути щось інше - якесь зілля чи закляття…
- Ти йдеш не тим шляхом, - не вгавала Герміона. - Дамблдор каже, що лише ти можеш здобути той спогад. Це означає, що ти єдиний можеш переконати Слизорога. Отже, підсипати йому зілля не треба - це міг би зробити хто завгодно…
- Як правильно писати «збройний»? - запитав Рон, щосили трусячи пером і дивлячись у пергамент. - Це ж не може бути «3… А… Д…»
- Ні, не може,-підсунула до себе Ронів реферат Герміона. - І «оракул» теж починається не з літер «С… Р… А…». Що це в тебе за перо?
- Самозвіряльне перо від Фреда й Джорджа… але, мабуть, чари вже вивітрились…
- Мабуть, - показала Герміона на назву реферату,-бо треба було писати про те, як подолати дементорів. а не «туалеторів». і я не пригадую, щоб ти міняв ім'я й прізвище на «Руні Ввазусруні».
- Ой! - приголомшено глянув Рон на свій пергамент. -
Тільки не кажи, що доведеться все переписувати!
- Усе нормально, ми це виправимо, - підсунула Герміона до себе реферат і вийняла чарівну паличку.
- Я люблю тебе, Герміоно. - сказав Рон. падаючи на крісло і втомлено тручи очі.
Герміона ледь-ледь зашарілася й сказала: -Дивися, щоб Лаванда не почула.
143
|
