Особенно,... 
57 
— О, ми запасемося там різдвяними дарунками! — зраділа Герміона. — Мамі з татом страшенно сподобаються ті льодяники–зубочистки з «Медових руць»!
Змирившись із тим, що він знову буде єдиним третьокласником, що залишиться в замку, Гаррі позичив у Вуда журнал «Вибери мітлу». Тепер він тренувався на допотопній шкільній «Падучій зорі», повільній і тряській, і йому вкрай була потрібна нова мітла.
Суботнього ранку, в день подорожі до Гоґсміда, Гаррі попрощався з закутаними в плащі Роном та Герміоною і самотньо піднявся до ґрифіндорської вежі. За вікнами почав падати сніг, а в замку панували тиша і спокій.
— Тсс… Гаррі!
Він озирнувся, проходячи коридором на четвертому поверсі, і побачив Фреда й Джорджа, що визирали з–поза статуї горбатої одноокої відьми.
— Ви чого тут? — здивувався Гаррі. — Чому не поїхали в Гоґсмід?
— Перш ніж їхати, ми вирішили тебе трошки розважити, — загадково підморгнув йому Фред. — Ідино сюди…
Він указав на порожній клас ліворуч від статуї. Гаррі увійшов туди за Фредом і Джорджем. Джордж обережно зачинив двері, усміхнено глянув на Гаррі і врочисто промовив:
— Перший різдвяний дарунок тобі, Гаррі!
Фред ефектним жестом витяг щось зі своєї мантії і поклав на парту. То був великий, квадратний і неймовірно пошарпаний чистий аркуш пергаменту.
Гаррі вирішив, що це просто черговий жарт Фреда і Джорджа.
— І що ж воно таке?
— Це, Гаррі, секрет нашого успіху, — сказав Джордж і ніжно погладив пергамент.
— Нам важко з ним розлучатися, — додав Фред, — але вчора ми вирішили, що тобі воно потрібніше.
— До того ж ми й так уже вивчили все напам’ять, — сказав Джордж. — І тепер передаємо тобі. Нам воно вже начебто й не потрібне.
— А що мені робити зі шматком старого пергаменту?
— Шматком старого пергаменту?! — Фред заплющив очі і скривився, ніби Гаррі завдав йому смертельної образи. — Поясни йому, Джордж.
— Ну.. Гаррі, коли ми були ще в першому класі… юні… безтурботні… і безневинні…
Гаррі пирхнув зі сміху. Він дуже сумнівався, що Фред і Джордж хоч колись були такі вже й безневинні.
— …скажімо, безневинніші, ніж тепер… отож ми тоді встряли в невеличку халепу з Філчем…
— …ми підірвали в коридорі бомбу з какульками, і це його чомусь засмутило…
— …він затяг нас до свого кабінету і почав, як завше, погрожувати…
— …покаранням…
— …четвертуванням…
— …а ми не могли не помітити у нього в шафі шухлядку з написом «Конфісковано, дуже небезпечно».
— Цікаво, цікаво… — хихикнув Гаррі.
— Ну, і що було нам робити?.. — зітхнув Фред. — Щоб відвернути Філчеву увагу, Джордж кинув ще одну какабомбу, а я хутенько висунув шухлядку і витяг звідти… оце.
— Якщо чесно, то ми не зробили нічого поганого, — сказав Джордж. — Скоріш за все, Філч навіть не знав, що з цим робити. Хоча, якщо він його конфіскував, то, мабуть, таки щось підозрював…
— А ви знаєте, що з цим робити?
— Ну, звісно, — всміхнувся Фред. — Ця красунька навчила нас більше, ніж усі вчителі цієї школи.
— Ви мене розігруєте, — не повірив Гаррі, дивлячись на старий пошарпаний аркуш.
— Ти так гадаєш? — перепитав Джордж.
Він витяг чарівну паличку, легенько торкнувся пергаменту і промовив:
— Урочисто присягаю не затівати нічого доброго.
З того місця, що його торкнулася Джорджева паличка, почали розбігатися, мов павутиння, чорнильні лінії. Вони поєднувалися, перетиналися й розгалужувалися по всьому пергаменті, сягаючи кожного куточка. А тоді вгорі з’явилися великі зелені літери з френзлями, що склалися в такі слова:
Панове Муні, Червохвіст, Гультяй, Золоторіг, що надають допомогу чарівникам–бешкетникам, мають честь репрезентувати КАРТУ МАРОДЕРА
Це була деталізована карта Гоґвортського замку й довколишніх територій. Але, що найдивовижніше, по ній рухалися крихітні чорнильні цяточки, кожна з яких позначалася дрібновиведеним ім’ям. Гаррі ошелешено схилився над картою. Цяточка у верхньому лівому кутку показувала, що професор Дамблдор походжав зараз своїм кабінетом. Кицька сторожа місіс Норіс скрадалася на третьому поверсі, а Півз Полтерґейст підстрибував у кімнаті трофеїв. Блукаючи поглядом уздовж знайомих коридорів, Гаррі раптом помітив ще одну цікаву річ.
На карті було зображено низку переходів, у яких він ще не бував. А деякі з них вели…
57 
