Особенно,... 
61 
— Я в цьому переконаний, — відрубав Фадж.
— Ви знаєте, що дементори уже двічі обшукували мій шинок? — обурилася мадам Розмерта. — Відлякали усіх моїх клієнтів… це дуже шкодить бізнесові, пане міністре.
— Розмерто, люба моя, мені вони також не подобаються, — зніяковів Фадж. — Але мусимо… запобіжні заходи… прикро, але що вдієш… я щойно з ними зіткнувся. Вони розлючені на Дамблдора — він не пускає їх на територію школи.
— Ще цього не вистачало! — гостро озвалася професорка Макґонеґел. — Що б то була за наука, якби довкола сновигали ті почвари?
— Суща правда! — пискнув крихітний професор Флитвік, чиї ніжки гойдалися високо над підлогою.
— Проте, — наполіг Фадж, — вони захищають вас від значно гіршого… ми ж усі розуміємо, на що здатний Блек…
— Ви знаєте, мені й досі важко в це повірити, — замислилася мадам Розмерта. — Я б і подумати не могла, що Сіріус Блек стане служити темним силам… я ж пам’ятаю його ще хлопчиком у Гоґвортсі. Якби ви мені тоді сказали, що з нього вийде, я б вирішила, що ви перебрали медовухи.
— Ти ще не все знаєш, Розмерто, — похмуро озвався Фадж. — Його найгірші злочини мало кому відомі.
— Найгірші? — перепитала мадам Розмерта, а її голос аж забринів від цікавості. — Тобто ще гірші, ніж убивства усіх тих бідолах?
— Саме так, — підтвердив Фадж.
— Не може бути. Хіба існує щось гірше?
— Ти казала, Розмерто, що пам’ятаєш його з Гоґвортсу, — тихо промовила професорка Макґонеґел. — А пригадуєш, хто був його найкращим приятелем?
— Аякже, — усміхнулася мадам Розмерта. — Вони були нерозлийвода, правда? Скільки разів приходили сюди — ой, як вони мене тоді смішили! Така весела парочка — Сіріус Блек і Джеймс Поттер!
Кухоль вислизнув з Гарріних рук і дзенькнув об підлогу. Рон ткнув його ногою.
— Саме так, — погодилася професорка Макґонеґел. — Блек і Поттер. Душа цілої компанії. Обидва розумні… блискучий розум… правда, гірших бешкетників ні до, ні після них, мабуть, не було…
— Тєжко сказати, — реготнув Геґрід. — Фред із Джорджем могли б дати їм фори.
— Блек і Поттер були як брати! — втрутився професор Флитвік. — Нерозлучні!
— Так воно й було, — підтвердив Фадж. — Поттер нікому так не довіряв, як Блеку. Вони й після школи приятелювали. Блек був дружбою на весіллі Джеймса і Лілі. А згодом став хрещеним батьком Гаррі. Звичайно, Гаррі про це не знає. Можете уявити, як би він страждав…
— Через те, що Блек злигався з Відомо–Ким? — прошепотіла мадам Розмерта.
— Гірше, моя люба… — Фадж стишив голос. — Мало кому відомо, що Поттери знали: Відомо–Хто їх переслідує. Дамблдор, який завжди невтомно боровся з Відомо–Ким, мав кілька добрих шпигунів, і один з них сповістив, що Джеймсові й Лілі загрожує небезпека. Дамблдор відразу їх попередив і порадив десь сховатися. Але від Відомо–Кого сховатися не так легко, і Дамблдор підказав їм скористатися чарами Довіри.
— А як вони діють? — мадам Розмерта з цікавості затамувала подих. Професор Флитвік прокашлявся.
— Це неймовірно складні чари, — пропищав він, — вони магічно запечатують якусь таємницю в глибині чиєсь душі. Особа, обрана для зберігання таємниці, називається Тайнохоронець. Таку таємницю неможливо розкрити — хіба що, звісно, сам Тайнохоронець вирішить її розголосити. Відомо–Хто міг би роками шукати Лілі та Джеймса, але так би їх і не знайшов, навіть, якби тицьнувся носом у вікно їхньої вітальні!
— То Блек був Тайнохоронцем Поттерів? — прошепотіла мадам Розмерта.
— Саме так, — відповіла професорка Макґонеґел. — Джеймс Поттер запевняв Дамблдора, що Блек радше загине сам, аніж їх видасть, що Блек і сам подумує про схованку.. але Дамблдор усе одно хвилювався за них. Пригадую, він навіть запропонував себе на їхнього Тайнохоронця.
— Він підозрював Блека? — охнула мадам Розмерта.
— Він мав інформацію, що хтось близький до Поттерів інформує Відомо–Кого про кожен їхній крок, — похмуро відповіла професорка Макґонеґел. — Він якийсь час підозрював, що серед нас є зрадник.
— Але Джеймс Поттер наполягав на Блекові?
— Так, — важко зітхнув Фадж. — А тоді не минуло й тижня після застосування чарів Довіри, і…
— Блек його зрадив?! — зойкнула мадам Розмерта.
— Так. Блекові набридла роль подвійного агента, він вирішив відверто оголосити про свою підтримку Відомо–Кого, але хотів це зробити, очевидно, після смерті Поттерів. А далі ми всі знаємо: Відомо–Хто зазнав краху, коли зустрівся з малим Гаррі Поттером. Його сила пропала, і він утік. А Блек опинився ні в сих ні в тих: його патрон зазнав поразки саме тоді, коли виявилося, що він зрадник. Блек не мав іншого вибору, як рятуватися втечею…
61 
