ФАНТАСТИКА

ДЕТЕКТИВЫ И БОЕВИКИ

ПРОЗА

ЛЮБОВНЫЕ РОМАНЫ

ПРИКЛЮЧЕНИЯ

ДЕТСКИЕ КНИГИ

ПОЭЗИЯ, ДРАМАТУРГИЯ

НАУКА, ОБРАЗОВАНИЕ

ДОКУМЕНТАЛЬНОЕ

СПРАВОЧНИКИ

ЮМОР

ДОМ, СЕМЬЯ

РЕЛИГИЯ

ДЕЛОВАЯ ЛИТЕРАТУРА

Последние отзывы

Ваша до рассвета

Классный романчик! Читать! >>>>>

Жестокость любви

Почти вся книга интересная. Только последние 15-20 страниц не очень. >>>>>

Больше, чем гувернантка

Понравился роман, но немного скомканный конец ...жаль ..задумка хорошая >>>>>

Игры на брачном ложе

Мне понравилось Не много нудновато начало, а дальше на одном дыхании Этот роман лучше чем история... >>>>>




  73  

Олесь зареготав, обхопив її. Забалансували на слизьких кахлях, не втрималися — гепнулися на підлогу. Ліда відчула під собою гарячу, збуджену плоть, та в цю мить ні логіка, ні емоції, ні дитяча образа за понівечену гордість, ні жадання вже не мали значення. Ліда раптом ухопила мужчину за лису голову, стисла пальці, аж шкіра побіліла, притисла його до підлоги і з люттю вчепилася зубами йому в плече.

— А-а-а! — заревів Олесь. Відштовхнув Ліду, навалився на неї всім тілом. — Тварина! Обожнюю! — хрипів у Лідину шию. — Давай! Ще!

Вона не чула. Вона билася, наче востаннє. Дряпала, кусала, била і тільки несподіваний, справжній оргазм раптом знесилив тіло і спустошив душу.

Ліда лежала на мокрій підлозі ванної кімнати, приголомшено прислухалася до власного тіла. Голова обертом. Що ж це?! Вона любить Стаса, але з ним ніколи… А цей чужий мужчина… Що він зробив? Чому її тілом і досі розливаються неймовірні сплески бурхливої радості?

До неї нахилився Олесь. Подав руку, допоміг підвестися. Накинув халат на плечі й поцілував руку.

— Ніколи не забуду, — усміхнувся, як цілком нормальна людина. — Ви неймовірна жінка, Лідо…

— Дякую, — прошепотіла вихована донька академіка Вербицького.

Поки похмурий Стас після свого «намбе ван» дійшов до їхнього номера, кілька чоловіків устигли привітати його з надзвичайною сексуальністю дружини.

— Олесь каже — це щось поза розумінням. Цунамі! — смикався рухливий Ерік.

— Моє виховання, — віджартувався Стас, та настрій тільки погіршився.

Першою його партнеркою стала молода і досить приваблива темноволоса жінка років тридцяти, цілком зваблива, та варто було Стасові торкнутися сухої, зовсім не такої ніжної, як у Ліди, шкіри, його охопила відраза і паніка.

— Чого чекаємо? — тоном торговки з базарного лотка запитала жінка.

«Чого чекаємо? — Стаса телепнуло. — Ах ти ж, сучка безпардонна. Звідки ти вилізла? Мабуть, крім трахання нічим не цікавишся. А Шнітке — це хто у нас? А? Не знаєш? А нормальні люди знають. Треба тебе провчити…» Стас кинув жінку на ліжко й ухопив за волосся, та збудження, яке охоплювало його щоразу, варто було лише торкнутися Лідиного волосся, наче змінило правила. Упс! І все інакше! Хоч смикай за волосся, хоч ні — цемент не застигав!

Жінка відштовхнула Стаса, вирячила очі:

— Що ти робиш, ідіот довбаний?! Обкурився чи що?

Ще жодна жінка не дозволяла собі так знущатися з Дезінфікатора. Він уявив Ліду, впав на практично незнайому партнерку, та навіть це не подіяло. Цемент не застигав.

Жінка завмерла під Стасом, глянула йому в очі.

— Допомогти?

Він підскочив, ухопив рушник, обмотався…

— Пішла ти…

Вона сіла на ліжку, скептично всміхнулася.

— Ну, давай! Вичави середню трійочку… за дванадцятибальною.

— Учителька?

— А ти кмітливий.

— Пішла ти!

— Ну… Одним словом — капець! — резюмувала жінка.

— Комусь скажеш — знайду і язик відріжу, училко! — пообіцяв Стас.

Поплентався до свого номера через вітальню, а у вітальні «відкриті» свінґери трахалися на килимі, хоч роздратована Ганнуся й бігала навколо, репетувала, що до п'ятої ця територія під забороною і тут зараз будуть новорічні сюрпризи для всіх.

— Опа! Тоді всі до нас! — горлали «відкриті», світили голими дупами в небезпечній близькості від ялинки.

Стас відчув нудоту і малоконтрольоване бажання забити гол голою сракою в ялинку.

— Так! Люди! Дайте пройти! — гукнув демонстративно-весело, намагаючись рухатися центром вітальні. Відтіснив «відкритих» до ялинки, раптом зойкнув, ухопився за ногу.

— Ох! Судома, мать її… — хитнувся, наче від болю. Наче випадково штовхонув ялинку.

Ялинка хитнулася і завалила «відкритих».

— Ай! — заверещала жінка.

— А мені не коле, — сказав чоловік.

— Звичайно, не коле. Ялинка на мені, а ти, сволото, піді мною!

Стас чув їх за спиною. Усміхався хижо, швидко йшов до свого номера. Ліда, Ліда… Суперзірка! Що ти утнула? Одному дала, а всі вже у захваті. Чутки пішли, слава шириться, черги шикуються. Може, за тебе гроші брати, шльондро? Як це розуміти? Ще вранці у лісі руки цілувала і божилася, що тільки Стаса кохає. А сама, сучка… Що за фігня?!

Черевиком у двері — а де тут наша популярна Ліда? І аж зіщулився — у номері зимно, як надворі.

До кімнати. В самому лише халатику на голе тіло Ліда стояла біля відчиненого вікна, дивилася на вкрите кригою озеро і ковток за ковтком спустошувала пляшку коньяку. Озирнулася на шум. Побачила чоловіка. А може, когось іншого, бо погляд непевний — намішано! Хитнулася, смішно приклала долоньку до вуст, безсило сіла на ліжко. Із пляшкою.

  73